У середу пізно ввечері у передмісті Парижа Сен-Дені відбувся
вирішальний матч Ліги чемпіонів-1999/2000. Фінал головного турніру Старого
Світу вийшов чисто іспанським — навченому досвідом мадридському «Реалу»
протистояв головний баламут в Лізі — «Валенсія». Оракули, а за ними і букмеккерські
контори передрікали перемогу менш титулованих валенсійців. Але як і в фіналі
світової першості 1998 року вони були осоромлені.
На переповненому стадіоні «Стад де Франс» підопічні Вінсенте
дель Боске дали своїм землякам предметний урок раціонального футболу з
високим відсотком реалізації голевих моментів. У ході першого тайму матчу
виникло відчуття, що «Валенсія» занадто впевнена у своїй перемозі (її тренер
Ектор Купер на передматчевій прес-конференції заявив — «Ми фаворити!»).
В. дель Боске був більш стриманим: «Якщо «Валенсія» нас візьме в лещата,
то тоді ми зможемо гостро контратакувати».
Гра (мабуть, один з найбільш видовищних фіналів останніх
років) в основному пройшла на зустрічних курсах. Фернандо Морієнтес у високому
стрибку головою після приголомшуючого, «сліпого», пасу Мігеля Сальгадо
майже на фініші першого тайму відкрив рахунок — 1:0. Після перерви «Валенсія»
намагалася переломати хід поєдинку, але англієць з «Реала» Стів Макманнаман
забив приголомшуючий гол на 67-й хвилині. Спроби «Валенсії» врятувати гру
виглядали непереконливо і після того, як «фаворити» кинули в атаку майже
всю команду, Рауль Гонсалес вийшов один на один з їхнiм голкіпером. Решта
була справою техніки, якою Рауль не обділений — 3:0.
Кубок чемпіонів увосьме відправився до Мадрида. Свята в
столиці Іспанії, у яких брали участь сотні тисяч вболівальників, переросли
у заворушення, під час яких постраждало 230 осіб (це тільки ті, хто звернувся
до лікарів). Втім, серед постраждалих були і 55 поліцейських. Події у Мадриді
стали контрастом на фоні зразкової поведінки 50-тисячної іспанської «торсиди»
у Франції.
