Поки Україна прагне на всіх рівнях заявити про свою європейськість,
і в суспільстві, і на вершинах влади не вмирає міф про панслов'янську єдність.
Досить великому прошаркові нашого населення та деяким політикам здається,
що, повернувшись «під дах» Росії, Україна позбудеться якщо не всіх, то
багатьох проблем. Хоча з політиками все складніше — скоріш за все йдеться
про використання ностальгічної ніші на виборчому ринку. Коментарі про ставлення
до цієї події.
Володимир ПОЛОХАЛО, шеф-редактор журналу «Політична
думка»:
— Саме проведення конференції віддзеркалює наявність у
деяких російських політиків фантомної хвороби щодо України. А деякі наші
політики просто не відчувають українських інтересів. Загалом міжпарламентські
відносини є двох видів — реальні (економічна співпраця, інтелектуальні
чи культурні обміни) й на рівні намірів. У Росії нині існує тенденція до
політизації відносин, а прагматичний, раціональний підхід до побудови нормальних
відносин там відсутній... Участь у конференції югославських парламентаріїв,
свідчить про те, що йдеться про євразійську, а не європейську політику.
Володимир ФІЛЕНКО, народний депутат («Реформи-центр»):
— Моє ставлення — негативне. Думаю, це потуга Олександра
Миколайовича в рамках виборчої кампанії. Він хоче мати одним з головних
гасел своєї виборчої кампанії — «За інтеграцію!». От росіяни й білоруси
йтимуть йому назустріч з метою підтримки — це як призначення Валерія Павловича
головою глав урядів СНД, «випадково» збіглося з небезпекою його відставки.
Георгій КРЮЧКОВ, народний депутат (КПУ):
— Хіба це не настійна вимога життя — щоб інтегрувалися
братні народи? Адже тим, що ми зруйнували Радянський Союз, зруйнували зв'язки,
ми нашкодили більше собі — Україні. То треба ж це якось виправляти, по-людськи
робити. Тому це своєчасно, може, навіть, уже й пізно.
Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат («Реформи-центр»):
— Не вважаю, що ми повинні підігрувати панові Ткаченку,
який експлуатує гасло інтегратора. Не вважаю, що ми повинні робити Київ
містом, де буде реанімуватися ідея відновлення якогось слов'янського чи
радянського Союзу. Для нашої держави це принципово — не брати в конференції
участі, не надавати для цього столицю.
Те ж, що в конференції візьмуть участь і югославські парламентарії,
є прямим свідченням: там ітиметься здебільшого про євразійську, а не європейську
політику».
