У Львові заборонено показ вистави відомого режисера і колишнього, до речі, львів’янина Романа Віктюка «Давай займемося сексом!!!» Український тур його нової роботи мав розпочатися у Львові, рідному місті режисера, 2 лютого зі сцени Театру опери й балету ім. Соломії Крушельницької. Але комісія з питань гастрольно-концертної діяльності на території Львівської області відмовила всесвітньо відомому режисеру у наданні дозволу на проведення вистави у цьому приміщенні. Звичайно, виникає цілком слушне запитання: на якій підставі на п’єсу у Львові накладено табу? Виявляється, як свідчить витяг з ухвали вищезгаданої комісії, «виходячи з основних принципів культурної політики держави, зокрема, через утвердження високих моральних засад у суспільстві»...
Але з’ясувалося, що ні начальник Львівського обласного управління культури, ні голова згаданої комісії текст п’єси не читали і виставу, прем’єра якої відбулась на початку листопада минулого року в Москві, звісно, не бачили. Однак навіть після того, як Роман Віктюк надіслав в управління культури текст п’єси і запропонував замінити останнє слово з її назви на «кохання», львівські чиновники залишилися невблаганними. Мовляв, у Львові сексом на сцені «за Віктюком» ніхто займатися не буде.
Цікаво, що багато років тому Романа Григоровича Віктюка тодішня львівська комуністична влада просто виживала з міста, не даючи йому нормально працювати, забороняючи будь-яке його новаторство. Тодішня остання львівська вистава Віктюка мала напрочуд символічну назву «Місто без любові». Після її показу режисера оголосили у Львові персоною нон грата і він був змушений виїхати до Москви. «Мене, якого називають людиною світу, в рідне місто знову не пускають, — бідкається пан Віктюк. — Я побував у 34 країнах світу зі своїми спектаклями, і всюди говорив, що я — український режисер. Минулого року мені вручили у Львові нагороду «Галицький лицар», а тепер мене не пускають додому».
Обурення Романа Віктюка, звичайно, можна зрозуміти і розділити. Дійсно, як же можуть чиновники вирішувати за всю львівську громаду — потрібна ця вистава глядачам чи ні? Але й не це дивує. Виявляється, львівський режисер Борис Озеров показує цю виставу вже впродовж тривалого часу на сцені місцевого театру дітей та юнацтва. І нічого — чиновники мовчать. Зрештою, нехай би завітали в будь-який тутешній нічний клуб чи на дискотеку: високими моральними засадами там не те що не пахне, а тхне навіть не еротикою, а порнографією.
