Так виходить, що у нашому світі всі зміни на краще відбуваються повільно й поступово, мікроскопічними кроками, а зміни на гірше найчастіше нагадують землетруси. Чи це діє космічний закон ентропії, спрямований на побільшення хаосу, чи причина в нашій з вами вдачі, вчені досі не з’ясували, але факт залишається сумним фактом. Тому від кожного нового року я очікую завжди того самого — щоб вектор неочікуваних зрушень перестав бути однобічно-негативним і щоб раптові блискавичні зміни траплялися не тільки на гірше, бо це дуже несправедливо. Наведу кілька прикладів.
Лягаєш ввечері спати, все нормально, спокійно. Прокидаєшся, дивишся у вікно, а на дворі — інфляція, або якісь сибірські морози, або підвищили тарифи, або ще якась халепа. Зверніть увагу — в одну ніч, як сніг на голову!
Довго-довго — століттями — готували себе до свободи й демократії. І раптом (!) почали всі дружно паплюжити демократію, а від свободи відвернулися з презирством, бо, виявляється, вона нам не підходить. Який неочікуваний стрибок у тому самому чорному напрямкові!
Ще приклад із іншої сфери. Роками ходиш на прогулянку у гарну веселу діброву на березі Дніпра, а в один «чудовий» день не можеш її знайти. Куди вона поділася? Все просто — дуби вирубані, замість трави й польових квітів асфальт, на асфальті — сотні машин, навколо — бетонний паркан до неба. А скільки десятків років знадобилося, щоб діброві піднятися і щоб нам з нею зустрітися!
Тільки-но завершили довгий процес відновлення, а вже церква Богородиці Пирогощі покрилася плямами. І немає того, щоб ні з того, ні з сього, під впливом нез’ясованих причин, фарба церкви змінилася на кращу, а не на гіршу.
Колись римський імператор Діоклетіан несподівано, на вершині своєї могутності відрікся від влади, від трону і поїхав у глуху провінцію займатися улюбленою справою — розводити капусту. Кажуть, що він зробив це через презирство до підданих. Чи ми колись дочекаємося, щоб хоча б один депутат чи урядовець відмовився від свого мандату? Бодай з тієї самої причини — із презирства до виборців? Ото вийшла б зміна напрямку!
Нерідко буває так, що свято віриш кожному слову, кожному вчинку відомої людини, а потім — зненацька — з’ясовується, що він хабарник і злодій, а до того ж — антисеміт, яких мало у світі. Я ж хочу, щоб у новому році було навпаки, щоб під вовчою шкірою наших політиків можна було іноді, неждано-негадано виявити благородного лицаря.
Одного разу Ноздрьов, один із героїв Миколи Гоголя, розповів, як перед загрозою арешту Чичиков за одну ніч замінив мільйон фальшивих грошей на дійсні. У нас подібні історії трапляються постійно, тільки у зворотному напрямкові.
В один день всі наші талановиті журналісти почали випускати бульварні газети.
Ще зовсім недавно телепередачі створювали освічені люди для простих людей; телебачення дбайливо формувало інтелігентність і смак широкого загалу. Не встигли ми озирнутися, як одним могутнім ривком ТБ скотилося до такої «якості», що широкий загал не знає що й зробити, аби якось підняти його до свого рівня.
Заплющив очі — розплющив очі, а на екрані ТБ замість особистості вже сидить диво-техніка — гарна лялька, дуже схожа на людину, навіть розмовляє.
Звичайно, бувають у нашому житті також винятки, несподівані, хоча й маленькі радості. Наприклад, незвичайні пригоди певного депутата Верховної Ради у Швейцарії, — хто б міг очікувати від нього такої веселої вистави для всіх? Світ таки змінюється на краще, хоча й не дуже помітно. А за депутата ВР я не хвилююся — його геній і на швейцарські банки знайде потрібні відмички.
На жаль, цей список можна продовжувати й до наступного, 2000-го нового року, тому — зупиняюся.
Під кінець, вельмишановний читачу, хочу зробити новорічне пророцтво, хоча й не маю супернатуральних здібностей пана Глоби. Передбачаю, однак, що місяці за три, а може трохи раніше нас очікує дещо вельми гарне — весна. У новому році вона прийде обов’язково, не сумнівайтеся! З Новим роком!
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Так виходить, що у нашому світі всі зміни на краще відбуваються повільно й поступово, мікроскопічними кроками, а зміни на гірше найчастіше нагадують землетруси. Чи це діє космічний закон ентропії, спрямований на побільшення хаосу, чи причина в нашій з вами вдачі, вчені досі не з’ясували, але факт залишається сумним фактом. Тому від кожного нового року я очікую завжди того самого — щоб вектор неочікуваних зрушень перестав бути однобічно-негативним і щоб раптові блискавичні зміни траплялися не тільки на гірше, бо це дуже несправедливо. Наведу кілька прикладів.
Лягаєш ввечері спати, все нормально, спокійно. Прокидаєшся, дивишся у вікно, а на дворі — інфляція, або якісь сибірські морози, або підвищили тарифи, або ще якась халепа. Зверніть увагу — в одну ніч, як сніг на голову!
Довго-довго — століттями — готували себе до свободи й демократії. І раптом (!) почали всі дружно паплюжити демократію, а від свободи відвернулися з презирством, бо, виявляється, вона нам не підходить. Який неочікуваний стрибок у тому самому чорному напрямкові!
Ще приклад із іншої сфери. Роками ходиш на прогулянку у гарну веселу діброву на березі Дніпра, а в один «чудовий» день не можеш її знайти. Куди вона поділася? Все просто — дуби вирубані, замість трави й польових квітів асфальт, на асфальті — сотні машин, навколо — бетонний паркан до неба. А скільки десятків років знадобилося, щоб діброві піднятися і щоб нам з нею зустрітися!
Тільки-но завершили довгий процес відновлення, а вже церква Богородиці Пирогощі покрилася плямами. І немає того, щоб ні з того, ні з сього, під впливом нез’ясованих причин, фарба церкви змінилася на кращу, а не на гіршу.
Колись римський імператор Діоклетіан несподівано, на вершині своєї могутності відрікся від влади, від трону і поїхав у глуху провінцію займатися улюбленою справою — розводити капусту. Кажуть, що він зробив це через презирство до підданих. Чи ми колись дочекаємося, щоб хоча б один депутат чи урядовець відмовився від свого мандату? Бодай з тієї самої причини — із презирства до виборців? Ото вийшла б зміна напрямку!
Нерідко буває так, що свято віриш кожному слову, кожному вчинку відомої людини, а потім — зненацька — з’ясовується, що він хабарник і злодій, а до того ж — антисеміт, яких мало у світі. Я ж хочу, щоб у новому році було навпаки, щоб під вовчою шкірою наших політиків можна було іноді, неждано-негадано виявити благородного лицаря.
Одного разу Ноздрьов, один із героїв Миколи Гоголя, розповів, як перед загрозою арешту Чичиков за одну ніч замінив мільйон фальшивих грошей на дійсні. У нас подібні історії трапляються постійно, тільки у зворотному напрямкові.
В один день всі наші талановиті журналісти почали випускати бульварні газети.
Ще зовсім недавно телепередачі створювали освічені люди для простих людей; телебачення дбайливо формувало інтелігентність і смак широкого загалу. Не встигли ми озирнутися, як одним могутнім ривком ТБ скотилося до такої «якості», що широкий загал не знає що й зробити, аби якось підняти його до свого рівня.
Заплющив очі — розплющив очі, а на екрані ТБ замість особистості вже сидить диво-техніка — гарна лялька, дуже схожа на людину, навіть розмовляє.
Звичайно, бувають у нашому житті також винятки, несподівані, хоча й маленькі радості. Наприклад, незвичайні пригоди певного депутата Верховної Ради у Швейцарії, — хто б міг очікувати від нього такої веселої вистави для всіх? Світ таки змінюється на краще, хоча й не дуже помітно. А за депутата ВР я не хвилююся — його геній і на швейцарські банки знайде потрібні відмички.
На жаль, цей список можна продовжувати й до наступного, 2000-го нового року, тому — зупиняюся.
Під кінець, вельмишановний читачу, хочу зробити новорічне пророцтво, хоча й не маю супернатуральних здібностей пана Глоби. Передбачаю, однак, що місяці за три, а може трохи раніше нас очікує дещо вельми гарне — весна. У новому році вона прийде обов’язково, не сумнівайтеся! З Новим роком!
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
