Учора про свою готовність до боротьби за депутатські мандати оголосила ще одна політична сила — Соціал-демократична партія (об’єднана). Заявила, слід сказати, досить вагомо, — на XVI з’їзд партії, що проходив у столичному Жовтневому палаці, прибули понад 1300 делегатів з усієї України. Копітка чотирирічна робота об’єднаних соціал-демократів із створення розгалужених регіональних структур принесла, як бачимо, свої плоди.
«Хотів би сподіватися, що ваша партія зробить на виборах основну ставку на конструктив та консолідацію», — йдеться у привітанні з’їзду СДПУ(о) Леоніда Кучми, зачитаному з трибуни з’їзду представником Адміністрації Президента Миколою Слюсаревським. Президент сподівається, як випливає з його звернення до об’єднаних соціал-демократів, й на те, що у майбутньому парламенті тон задаватимуть політичні сили, орієнтовані на зміцнення нашої держави та покращення її міжнародного іміджу, а також закликає есдеків показати під час виборчої кампанії приклад толерантності та взаємоповаги.
Хоча процедуру оголошення передвиборного списку СДПУ(о) організатори форуму залишили «на закуску», внісши в порядок денний останнім пунктом, деяка інформація про нього просочилася у журналістське середовище ще до початку з’їзду. Без сенсації не обійшлося: на відміну від інших партій, об’єднані соціал-демократи як істинні джентльмени поступилися жінці не п’ятим, і навіть не третім, а другим місцем у списку. Другим номером СДПУ(о) стала, як раніше казали, скромна трудівниця, проста вчителька Драбівської загальноосвітньої школи Тамара Прошкуратова, що перша серед своїх колег удостоїлася звання Героя України. «Мене, як звичайну сільську вчительку, не цікавлять політичнi ігри, — сказала у своєму виступі на з’їзді Тамара Сергіївна. — Для мене найвища політика — це маленька дитина з її потребами та інтересами». Слід визнати, не так уже й часто з трибун партійних з’їздів звучать такі проникливі слова про, здавалося б, повсякденні, але разом з тим незвичайно важливі речі, а головне — далеко не завжди вони з такою увагою сприймаються слухачами. Тамара Прошкуратова позитивно оцінила перехід української середньої школи на дванадцятибальну систему оцінки знань та дванадцятирічну систему навчання, однак поскаржилася на згубний, на її думку, вплив на дитячі уми західної мас-культури та закликала колег по партії обмежити цей вплив. «Я нічого не маю проти Шварцнеггера або Мерілін Монро, — говорила вона, — але це ненормально, якщо вони зображені на обкладинках шкільних зошитів, а знайти портрет відомого українського письменника, щоб дітям показати, неможливо!..» Т. Прошкуратова призналася, що до партії вона вступила недавно, натомість партквиток СДПУ(о) — це, мовляв, її усвідомлений вибір.
Очолює список об’єднаних соціал-демократів лідер партії Віктор Медведчук, на третьому місці — глава парламентської фракції СДПУ(о) Олександр Зінченко, на четвертому — молодіжний лідер Володимир Рябіка, на п’ятому — перший президент України Леонід Кравчук. Який, до речі, із притаманною йому афористичністю («час працює на нас — він уже 150 років працює на соціал-демократію») висловив упевненість у тому, що «в Україні будуть правити соціал-демократи». «Я не тільки у це вірю, — я маю намір брати у цьому участь», — під бурхливі оплески слухачів заявив Леонід Макарович.
Л. Кравчук також закликав соратників «змінити філософію влади, культуру влади, спадкоємність поколінь у владі» і відзначив той факт, що СДПУ(о) — партія молода, оскільки в її передвиборному списку дуже багато людей, яким близько сорока, тобто вони мають як енергію, так і досвід. Найяскравіший приклад, за словами Леоніда Кравчука, — лідер партії Віктор Медведчук.
На шостій позиції у партійній «табелі» — міністр освіти Василь Кремінь, сьому — дев’яту віддали представникам регіональних (Закарпатської, Чернівецької та Харківської) організацій, десяту — голові комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Борису Андресюку. Наступні — народні депутати та заступники голови партії Григорій Суркіс та Ігор Плужников, голова Держкомітету з питань будівництва Валерій Череп, нинішні парламентарії Євген Сигал, Володимир Заплатінський та Сергій Подобєдов. На 27-му місці — народний депутат, олімпійський чемпіон Валерій Борзов, на 31-му — Вадим Місюра, який буквально вчора вийшов із фракції Соцпартії та увійшов до фракції СДПУ(о) (до речі, з’їзд Соціалістичного конгресу молоді, що відбувся днями у Дніпропетровську, ухвалив, як передав кореспондент «Дня» Вадим Рижков, припинити багаторічні відносини із СПУ та підтримати на виборах СДПУ(о), як партію, «що відстоює інтереси молоді та молодіжних організацій»). На 35-му місці — шеф-редактор інформаційної служби каналу «Інтер» Олексій Мустафін.
Однак повернімося все ж таки до першої частини з’їзду об’єднаних соціал-демократів, смисловою кульмінацією якої стала політична доповідь лідера партії Віктора Медведчука. У ній не тільки була оцінка нинішньої політичної ситуації, але й відповіді на запитання, хто є партнерами, а хто — конкурентами СДПУ(о), які пріоритети діяльності партії до і після виборів, нарешті, яку мету ставлять перед собою об’єднані соціал-демократи, вступаючи у передвиборну боротьбу. «Саме наша партія найбільш зацікавлена у зміцненні в Україні парламентської демократії, — підкреслив лідер СДПУ(о), — це традиційний соціал-демократичний шлях».
В. Медведчук, зокрема, висловив думку, що «процес, який журналісти охрестили «блокобудівництвом», може мати як позитивнi, так і негативні наслідки». Позитивні — у випадку, якщо блок формується на основі ідейної близькості його складових, інакше негативні наслідки, за словами В. Медведчука, неминучі. «Приємно відзначити, — сказав Віктор Медведчук, — що у нас немає проблем ані з блокуванням, ані із складанням виборчого списку». Якщо ж учасники якогось блоку місяцями сперечаються через партійні квоти у «блоковому» списку, то можна уявити, зазначив доповідач, як «дружно» вони голосуватимуть у майбутній Верховній Раді...
Відмінність СДПУ(о) від інших «суб’єктів виборчого процесу», за словами її лідера, ще й у тому, що об’єднані соціал- демократи «не перетворюють парламентські вибори на репетицію президентських».
Щодо конфігурації майбутньої парламентської більшості, то В. Медведчук оптимальним вважає варіант співпраці СДПУ(о) з блоком «За єдину Україну», «Демократичним союзом», Партією зелених, «Яблуком» та іншими центристами. (До речі, лідер Демсоюзу Володимир Горбулін на з’їзді був присутнім, але незабаром пішов, «Яблуко» ж ніким представлене не було.) СДПУ(о) могла б, — вважає її лідер, — стати ядром такого політичного суперблоку і хотіла б у ньому «відстоювати соціал-демократичну лінію». Якщо ж центристські сили не зможуть створити стабільну більшість, об’єднані соціал-демократи будуть шукати «точки зіткнення» з помірними представниками лівого і правоцентристського таборів, — але тоді йтиметься вже, звичайно, всього лише про ситуативну більшість.
Віктор Медведчук був вимушений, за його власним визнанням, зачепити у своїй доповіді і теми моралі у політиці. «Ми працюємо для всіх людей, — сказав він, — і у нас немає ворогів, є тільки політичні опоненти. Якщо ж вони вважають нас ворогами, то це їх проблема, а не наша». Одночасно ці люди часто виступають у ролі «доморослих вчителів моралі», від яких, на думку В. Медведчука, страждає наше суспільство, і надалі «лицемірство може стати дуже великою проблемою для України». «Ще більш небезпечні, вважає лідер об’єднаних соціал-демократів, політики, переконаний у своїй цілковитій правоті. Вони розколюють суспільство на «своїх» і «чужих», праведних і грішних, проукраїнських і антиукраїнських, прагнуть з’явитися в образі безгрішних та всезнаючих, виряджаються в одяг пророків і святих. Починають привселюдно цілувати ікони і зображати рятівників Батьківщини. Особливо ця «святість» розповсюджується напередодні виборів. Ще Бісмарк свого часу сказав: «Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів».
Чи з цієї причини, чи тому, що суспільство, як висловився В. Медведчук, вже втомилося від кон’юнктурщини і політичних авантюристів, але сьогодні його партія має, з його слів, фактично тільки одного конкурента — КПУ. Однак на відміну від комуністів, «есдеки», як твердо переконаний їх лідер, йдуть у майбутнє, а не у минуле.
До відмінностей, причому вельми істотних, СДПУ(о) від інших партій, що стартували у нинішній виборчій гонці, можна, очевидно, віднести і зроблену ними (про це неодноразово давалося зрозуміти на з’їзді) ставку на ідеологію. «Ми вважаємо, що настав час запропонувати українському суспільству ідеологічний шлях, — і готові зробити це», — заявив у своїй доповіді, присвяченій передвиборній програмі партії, лідер парламентської фракції СДПУ(о) Олександр Зінченко. Вказавши на оформлення сцени, О. Зінченко зазначив, що вибране воно аж ніяк не випадково. Портрети видатних представників світової соціал-демократичної думки Фердинанда Лассаля, Лесі Українки, Івана Франка, Володимира Короленка і Віллі Брандта, як і лозунг на всю ширину залу «2002 рік соціал-демократії в Україні» символізували, мабуть, готовність об’єднаних соціал-демократів продовжувати і розвивати напрацьовані їх великими попередниками соціал- демократичні традиції. «Ми реалісти і не обіцяємо неможливого, — заявив Олександр Зінченко. — Але ми знаємо, що і як потрібно робити».
Проте у перерві форуму журналісти (зазначимо, що цікавість мас-медіа до з’їзду СДПУ(о) як одного з основних суб’єктів нинішнього виборчого процесу була надзвичайно високою) швидко повернули лідерів партії від теорії до практики. Зокрема, відповідаючи на їх запитання, Віктор Медведчук припустив можливість дострокового припинення роботи парламенту. «Якщо у Верховній Раді будуть тривати політичні «розборки», що не робить честі такому поважному органу, я думаю, фракції повинні добровільно піти на те, щоб скоротити робочі дні і пленарні засідання та чесно і відверто піти на вибори», — сказав він. Прогнозуючи на прохання кореспондента агентства Інтерфакс-Україна розстановку політичних сил, лідер СДПУ(о) висловив думку, що основними претендентами на перемогу у виборчому марафоні є блоки «Наша Україна» і «За єдину Україну», а також Комуністична партія України, СДПУ(о), Партія зелених і «деякі інші політичні партії, які продемонструють свою здатність перемогти за строк, що залишився до дня голосування».
