Сьогодні, під впливом економічних обставин, в Україні має знову поновитися миротворчий процес у середовищі політичної еліти, торпедований напередодні Жіночого дня діями сторін у парламенті й на підступах до «Нафтогазу України». Тому Президент Віктор Ющенко запросив на нараду прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, голову Верховної Ради Володимира Литвина, голову Нацбанку Володимира Стельмаха та представника опозиції. Офіційно на порядку денному — ситуація з отриманням другого траншу кредиту МВФ.
Перманентну політичну смуту підстьобує наближення виборчої кампанії, а подеколи поновлюваний процес пошуку спільних рішень — складна економічна ситуація. Яка з цих двох течій візьме гору? Учора в суспільство були одночасно вкинуті два гучні сигнали. Перший попереджав, що економіка до кінця року просяде на 12% (повідомило рейтингове агентство Standard & Poor’s). Другий констатував, що за січень і лютий інфляція в країні вже підскочила на 4,4% (за даними Держкомстату). А за декілька днів до цього Україна отримала реакцію Міжнародного валютного фонду на свою узгоджену позицію щодо співпраці з цією організацією. «МВФ наполягає на низці попередніх заходів, яких Україна має вжити для отримання чергового траншу МВФ», — сказала прес-секретар Президента Ірина Ванникова й пояснила, що йдеться про ухвалення низки законів, спрямованих на зменшення дефіциту українського бюджету.
Найболіснішим з усіх цих сигналів виявився останній. З переляку його навіть зрозуміли так, що нібито МВФ узагалі відхилив надіслане йому українським керівництвом послання. Ясність у цю історію вніс народний депутат Сергій Терьохін (БЮТ), роз’яснивши країні, що МВФ не повертав Україні цього спільного звернення, а лише поставив до нього додаткові запитання. За словами Терьохіна, «лист трьох» не задовольнив МВФ здебільшого в частини дефіциту держбюджету та шляхів його фінансування. Проте директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин дивиться на ситуацію не так оптимістично. Він побоюється, що така відповідь МВФ на лист українського керівництва може погіршити «й без того негативний імідж України». «На жаль, українська сторона не вдалася до ретельного узгодження тих чи інших положень у співпраці з МВФ. Це надалі може свідчити про те, що українська влада не дуже уважно прислухається до позиції кредитора», — говорить експерт і нагадує також про те, що рейтингові агентства останнім часом знизили свої оцінки українській економіці. Крім того, МВФ, як відомо, висуває Україні ще низку умов. Це підвищення тарифів на газ власного видобутку й збільшення пенсійного віку. Проти різко виступає опозиція, а уряд, не виключено, шукатиме шляхів, аби, як то кажуть, спустити ці питання на гальмах.
Щоб пересвідчитися в цьому, достатньо ознайомитися з учорашньою заявою прем’єр-міністра на селекторній нараді щодо ліквідації заборгованості із зарплат. У ній стверджується, що Пенсійний фонд поповнюється успішно й пенсії виплачуватимуться вчасно, оскільки загальний і спеціальний фонди державного бюджету на 2009 рік у лютому перевиконані за прибутками на 2,9%. Тимошенко пообіцяла, що такий режим виплат буде збережено. Отже, в країні все добре й можна взагалі обійтися без другого траншу МВФ?
Це запитання ставлять як критики, так і симпатики уряду. Але народний депутат, лідер «Єдиного центру» Ігор Кріль вважає, що «уряд має балансувати прибутки й витрати Пенсійного фонду, інакше найближчими місяцями грошей для пенсіонерів може не вистачити». «З урахуванням пенсійних програм, а також передбаченої бюджетної дотації на покриття дефіциту Пенсійного фонду, обсяг його власних надходжень (у січні. — Авт.) має становити близько 112 мільярдів гривень, або в середньому 9,3 мільярда на місяць. Це реальні цифри, — впевнений народний депутат. — Натомість план надходжень до Пенсійного фонду становив лише 5,5 мільярда.
«Це означає, — каже Кріль, — що Пенсійному фонду доведеться позичати з держбюджету не менш як 20—25 мільярдів гривень. Це і є прихованим дефіцитом Пенсійного фонду. Враховуючи, що в бюджеті й без того закладено дефіцит 30 мільярдів, коштів на покриття дефіциту Пенсійного фонду може не вистачити».
Саме час Президенту, прем’єру, главам Нацбанку й опозиції відкинути амбіції й попрацювати на країну. Не запрошувати ж сюди «варягів» на кшталт заїжджого російського мільйонера Германа Стерлінгова, який збирається «допомогти» Україні повернутися до, нехай і більш цивілізованих, ніж у 1990-ті роки, але все ж таки бартерних відносин, відкривши в Україні «доньку» свого Міжнародного розрахунково-товарного центру. За її допомогою, як йдеться в матеріалах центру, «великий бізнес може перетворити свій товар на потрібний товар без використання звичного платіжного засобу — грошей».
