У середу ввечері країна отримала нового міністра оборони — Дмитра Саламатіна. Перша реакція на це призначення — подив. У журналістських колах ця людина відома перш за все як активний парламентський бойовик. Він брав участь щонайменше в двох бійках. Зокрема, нібито саме він зламав носа депутатові Карпуку в бійці під час ратифікації Харківських угод у квітні 2010 року. Свого часу чимало ЗМІ обійшла фотографія, де Соломатін замахується стільцем на депутата-опозиціонера вже під час іншої бійки.
Але найцікавіше інше. Дмитро Саламатін, уродженець Казахстану (місто Караганда), лише 1999 року став громадянином України. До цього в нього було російське громадянство. Тобто за оборону й безпеку країни відповідатиме людина, в якої в Україні фактично немає коріння. Утім це вже стало системним явищем. Як відомо, новим главою СБУ став уродженець Митіщинського району Московської області Ігор Калінін.
Чому Президент зробив таке призначення?
«Кілька причин послужило призначенню нового міністра оборони, — міркує лідер фракції Олександр Єфремов. — Перше — міняємо не лише наше законодавство, а й норми життя з європейськими стандартами...» У відповідь на такі слова Олександра Сергійовича так і хочеться вигукнути: так от вони які, європейські стандарти!
Утім неофіційно регіонали говорять зовсім інше. «Призначення Соломатіна означає, що у Федоровича дуже мала лава запасних. І це погано».
Депутат фракції БЮТ Михайло Волинець, який постраждав під час бійки із Саламатіним, вважає, що того призначили за принципом відданості й готовності виконувати наказ. «Тут зіграв страх Януковича перед виборами, низькі рейтинги, посилення протестних настроїв... Сьогодні при владі люди, які нічого не зробили для здобуття незалежності. Ці люди розділяли країну. Тому я не дивуюся, що сьогодні призначено Соломатіна. Думаю, що у військах сприйняли це не лише з настороженістю, а з певною недовірою».
Схожа думка й у Сергія Соболєва: «У Януковича, як і в будь-якого диктатора, є підозра, що його найближче оточення його зрадить. Тому він ставить на ключові посади людей із «сім’ї». Саме тому й відбувалися призначення в таких відомствах, як МВС, податкова й СБУ».
Ми також попросили експертів «Дня» прокоментувати призначення Дмитра Соломатіна міністром оборони України.
Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, директор військових програм Центру ім. Разумкова:
— Призначення Саламатіна я оцінюю здебільшого негативно. Я не бачу в цій людині потенціалу, щоб вона могла очолити оборонне відомство України. Він у цих питаннях непрофесіонал. По-друге, він не зарекомендував себе як стратегічний менеджер. Можливо, він щось і являє із себе як «кризовий» менеджер, але зараз потрібні люди з іншими рисами й здібностями. А втім, такі риси повинен мати Президент, який є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил, і від нього залежать основні спонуки й імпульси. Другий рік в Україні немає Концепції військової доктрини, оборонної програми — не видно завдань, які висуваються перед МОУ.
Ще коли призначали Єжеля, я казав, що його скоро звільнять. Це сталося не так скоро, але сталося. Те ж саме буде і з Саламатіним. Все залежить від завдань, що висуваються теред ним, до яких явно не входить розвиток Збройних Сил. Саламатін — темна конячка, і невідомо, чого можна від нього чекати.
Призначення Саламатіна і Калініна свідчить про те, що лава запасних в цій команді дуже мала, а щодо таких профільних відомств її взагалі немає. Призначають випадкових осіб.
Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка:
— Призначення Калініна та Саламатіна свідчать про те, що політика очолюваних ними структур буде «компліментарною» стосовно Росії. Тобто не буде суперечити російським національним інтересам. Але тут — велика контрверсія, тому що з Росією у нас існують протиріччя, що пов’язані з існуванням України як незалежної держави. Відповідно і вести таку політику в російському напрямку надзвичайно складно за умови, що ви захищаєте національні інтереси України, які розходяться з російськими. Свідчення цьому — енергетичний конфлікт і «сирна війна» з Росією. Хоча ще не так давно український уряд запевняв, що на російському напрямку будуть зняті всі проблеми і між нами будуть найкращі дружні відносини. Однак навіть за такої надзвичайної схильності цього уряду до Росії не вдасться подолати цих системних протиріч. Ми бачимо, що представники влади російського походження посилюють свої позиції в теперішньому уряді України. Який пріоритет вони будуть віддавати російським чи українським інтересам — ми скоро побачимо.
