Зараз на сході України часто можна побачити розтяжки приблизно такого змісту: «Донбас не змінює переконань. Янукович — наш президент!». Але, виявляється, все-таки змінює. Експерти констатують: Віктор Янукович втрачає свою монополію в регіоні.
«День» уже писав, що на цих виборах сталася певна електоральна дифузія. Вже немає такої жорсткої територіальної «прив’язки» кандидатів, як це було 2004 року. Вже немає колишнього «комплексу ворога». Основні кандидати впевнено освоюють «чужі території». На сході України вже більш-менш спокійно сприймають Тимошенко, на заході — Януковича.
Минулого тижня Віктор Федорович відважився на мужній вчинок — поїхав до міста «яєчної слави» — Івано-Франківська. І все обійшлося... Януковичу урочисто подарували дві вишиванки. Одну — в Івано-Франківську, іншу — у Львові. Він пообіцяв їх носити... Лише 20 представників Молодого Народного Руху прокричали йому «Ганьба!». Але настрій головного регіонала це зовсім не зіпсувало. «Я дуже вражений і зворушений прийомом взагалі на Галичині», — розчулився Віктор Федорович.
У свою чергу Юлію Тимошенко минулого тижня не менш тепло зустріли в Луганській області. Приводом для поїздки стало урочисте відкриття шляхопроводу на об’їзній дорозі. Юлію Володимирівну теж без подарунку не залишили — презентували величезний шматок чорного блискучого вугілля, обрамленого червоним серцем. Єдине, що затьмарило візит, — це заляпані синьою фарбою бігборди прем’єра. Штабістів БЮТ це не на жарт розсердило. Вони поширили гнівну заяву, що лідер Партії регіонів порушив свій же кодекс честі на другий день після того, як підписав документ.
Утім, експерт Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький вважає, що ці дрібні капості — насправді ознака зростаючої популярності Тимошенко в регіоні. Мовляв, місцеві регіонали почали «істерити».
— Місцева партія влади починає відверто нервувати, роблячи при цьому грубі, «незграбні» помилки, що повинно відбитися на кінцевих результатах виборів. Зокрема, планується використати адмінресурс, який у цьому регіоні перебуває під контролем прибічників Януковича. Але використання адмінресурсу вже свідчить про паніку, — вважає політолог.
Днями Центр соціальних технологій «Соціполіс» на замовлення Агентства моделювання ситуацій презентував результати соціологічного дослідження «Оцінка соціально-політичної ситуації у Донецькій та Луганській областях напередодні виборів президента України», проведеного в період із 7 по 20 грудня 2009 року (польовий етап із 9 по 15 грудня).
Відмінності між Донецькою та Луганською областями виявляються перш за все стосовно підтримки прем’єра. Якщо в Донецькій області за Тимошенко готові проголосувати 5,2% із тих, хто прийде на вибори, то в Луганській області таких майже 10%. Загальний рейтинг у Донбасі в Юлії Володимирівни — 6,8%. Щодо інших кандидатів явних відмінностей між двома донбасівськими областями практично немає.
У Віктора Януковича загалом у Донбасі 52,6% підтримки (у Луганській обл. — 51,5%, у Донецькій — 52%).
А на третє місце вирвався Сергій Тігіпко (загалом у Донбасі — 6%, у Луганській обл. — 5,7%, у Донецькій обл. — 6,6%). Сергій Леонідович упевнено обігнав Петра Симоненка (3,3%).
— Високі показники Тігіпка в регіоні також варто розцінювати як ознаку руйнування багатолітньої політичної монополії Партії регіонів, — вважає Голобуцький. — При аналізі отриманих результатів варто враховувати низку додаткових чинників. У першу чергу, це високий показник «відмовників». У регіоні з тотальною політичною монополією, люди, які відмовляються відповідати на запитання про політичні симпатії, як мінімум, не голосуватимуть за місцеву партію влади, в даному випадку — за ПР та Януковича.
Як уже наголошувалося, Луганська область — це своєрідна біла пляма на карті Донбасу. Нещодавно стався дуже показовий інцидент: 18 депутатів Ровеньківської міськради пішли з фракції Партії регіонів і створили групу «Наше місто». До речі, гендиректор «Ровенькиантрацит» Юрій Зюков, лідер цієї групи, практично не відходив від Тимошенко під час її візиту до Луганської області. Але, безумовно, символ експансії БЮТ на схід — це Наталія Королевська, куратор східного напряму від БЮТ.
— Кадри вирішують усе. Дуже вдалим було призначення Наталії Королевської, — вважає політолог Віталій Бала. — Вона прожила в цьому регіоні все своє життя, є там авторитетом. А ось Віктор Федорович на Західній Україні таких самих «авторитетів» не знайшов.
Також експерти зауважують, що значущість 1% виграного на Донбасі набагато вища, ніж 1% — на Галичині. Адже Донбас — це густонаселений регіон. До того ж переважна більшість опитаних (85,7%) планують прийти на вибори і проголосувати. Отже, судячи з усього, саме Донбас на цих виборах може відіграти вирішальну роль.
КОМЕНТАР
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
В Україні формується поки що незавершений, дуже сирий, але вже гомогенізуючий національний простір, в якому загальногромадянські мотиви та орієнтації відіграють більшу роль, ніж містечкові та регіональні стереотипи. Після штучного розколу 2004 року, коли виборцям нав’язували думку, що їхні соціокультурні відмінності є фундаментальними і політичними, це, безумовно, позитивний факт.
Для виборця поступово на перше місце почали виходити не стереотипи зразка 2004 року, а вже складніші політичні ідентифікатори команд, груп та цілей. Я хочу зауважити, що 2006 року ми вже мали певну контроверсію, реакцію суспільства на старий розкол. Ті парламентські вибори показали, що старі стереотипи недовгострокові та досить сурогатні. Звичайно ж, у масовій свідомості все ще залишаються певні старі форми, але вони стають порожнішими, незмістовнішими. Сталася певна політична, соціокультурна реабілітація регіоналів у західних областях (особливо це яскраво виявилося в ході відомих виборчих кампаній, де Партія регіонів почала набирати додаткові відсотки), і, відповідно, деякі представники колишньої «помаранчевої» команди почали сприйматися на сході та півдні, бо вони перестали ідентифікуватися зі старим політичним розколом. Це зовсім не означає, що виборець почав їм більше довіряти. Не про це йдеться. А про те, що ці фігури реабілітовані. У регіонах, які ще вчора здавалися конфліктними і чужими, починає виникати, хай і невеликий, рівень підтримки. Зараз виборці підтримують уже не проросійських «синіх» і прозахідних «помаранчевих», а підтримують БЮТ і Тимошенко, підтримують Партію регіонів і Януковича. Ось ці зміни сталися. Як я вже казав, процес певного зшивання країни почався в 2006—2007 роках, проте зараз ми маємо досить суперечливу ситуацію. З одного боку, в суспільстві існує запит на подолання цього старого, небезпечного чужорідного політизованого розколу на конфліктуючі регіони, але з іншого боку, у нас є ознаки певного регресу, коли це зшивання відбувається на основі попсового маскульту. І тут є певні ризики. Замість громадянського об’єднання ми можемо отримати охлократичне об’єднання — об’єднання натовпу, в якого є свої великі мінуси. Тому дуже важливо зберегти золоту середину громадянського примирення, а не «пліч о пліч» навколо вождя. Все-таки це різні типи об’єднання.
