Учора почав розпалюватися новий газовий скандал. Цього разу з Туркменістаном. Крім шантажу з боку партнера, ця гостра ситуація висвітила ряд неприємних питань. Як відомо, Туркменістан є найважливішим торговим партнером України і практично єдиним джерелом диверсифікації поставок газу. Якщо Росія — наш газовий фронт, то Туркменістан усі останні роки можна було вважати «газовим тилом», який багато в чому забезпечує хоч і недостатню, часткову, але енергетичну незалежність нашої країни. Зобов’язання перед Туркменістаном, хоч як би ставитися до тамтешнього режиму, варто б було берегти. Тим більше в нинішніх обставинах, коли Росія оголосила про намір підняти газові ціни... А тут ми дізнаємося, що президент Туркменістану Сапармурат Ніязов назвав «небаченим шахрайством» застосований Україною механізм розрахунків за газ, що поставляється цiєю країною. Як повідомило туркменське телебачення, таку заяву Туркменбаші зробив під час зустрічі з головою правління НАК «Нафтогаз України» Олексієм Івченком.
Як зазначалося в програмі новин туркменського телебачення, С. Ніязов, зокрема, заявив: «Цього року в товарному заліку не було ні цента, в Україні залишилося понад 900 мільйонів доларів». «Ви нас ошукуєте красиво, а ці гроші перебувають у вас», — процитувало туркменське телебачення висловлювання С. Ніязова.
Але ошукують не тільки Туркменістан. Раніше прес-служба НАК «Нафтогаз України» поширила заяву О. Івченка після зустрічі з С. Ніязовим, в якій той зазначив, що «з усіх порушених питань ми досягли згоди». Більш того в повідомленнях українських інформагентств з посиланням на Івченка повідомлялося про те, що цього року ціни на туркменський газ залишаться ті ж, незважаючи на зростання цін на український метал і труби. Чи можна тепер, після висловлювання Ніязова, бути в цьому упевненим, як і в тому, що не виникне перебоїв з поставками туркменського газу в Україну?
У будь-якому разі український платник податків, як і сумлінний користувач послуг енергетичних компаній країни, хотів би знати, куди пішли його гроші, якщо до Туркменістану вони не дійшли? Яку тепер доведеться платити неустойку? І хто конкретно в цьому винен? Постачальники труб або ті, хто заважають їм працювати? І чому про проблеми у взаєморозрахунках з Туркменістаном нам досі нічого не повідомляли ні прем’єр-міністр, ні міністр палива і енергетики, які так багато говорили про фантастичні проекти поставок туркменських нафти і газу в Україну в обхід Росії? І що тепер буде з цими планами? Чи можна розраховувати, що до нас в черговий раз виявлять поблажливість, як виявляємо її ми, наймаючи державних менеджерів і потім не вимагаючи від них звіту?
