Щодо подій у Лівії Франція відіграла і продовжує відігравати вирішальну роль у Європі. Після ухвалення резолюції РБ ООН про запровадження зони, забороненої для польотів, над Лівією Париж разом з Лондоном очолив антикаддафіську коаліцію і першим на Заході визнав Перехідну національну раду. Чому для Франції є важливою лівійська місія і що в Парижі думають про заяви українських урядовців щодо можливого вступу України в ЄС до 2022 року? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю міністра закордонних справ Французької Республіки Алена ЖЮППЕ.
— Пане міністре, ви мабуть чули заяву колишнього глави Пентагону Дональда Рамсфелда про те, що Білий дім покладається на міжнародну коаліцію, щоб визначити, якою є лівійська місія. Екс-міністр оборони США в інтерв’ю Politico зазначив, що місія має визначати коаліцію, а не навпаки. Що ви думаєте з цього приводу?
— Природа нашого залучення до підтримки лівійського народу є дуже чіткою. Негайно втрутившися згідно з резолюцією РБ ООН № 1973, ми не допустили різанини тисяч цивільних у Бенгазі, яке полковник Каддафі обіцяв залити морем крові. В той час, коли Сребреніца символізувала наше безсилля, Бенгазі продемонструвало нашу рішучість. Це перший безсумнівний успіх. Декілька речей змінилося в міжнародному порядку дня: ми відкинули те, що захищало всіх диктаторів, - догму невтручання у будь-яких обставинах і право на байдужість.
Франція зіграла вирішальну роль в отриманні від Ради Безпеки ООН необхідного дозволу на втручання в Лівію. Наші дії мали лише одну-єдину мотивацію: не допустити масове вбивство лівійського народу.
Міжнародне співтовариство має виконувати свої обов’язки і реагувати, виходячи як з моральних зобов’язань, так і з юридичних. Я нагадаю, що глави держав і урядів усього світу, ухвалили на Всесвітньому саміті 2005 року концепцію відповідальності за захист цивільних осіб. А у випадках, коли державні органи є безвідповідальними або порушують цей принцип, міжнародне співтовариство має брати на себе відповідальність, навіть застосовувати силу. Саме це зробила Рада Безпеки, ухваливши резолюції №1970 і 1973, остання з яких дозволяє використовувати всі необхідні заходи для захисту цивільних осіб.
— Європі (Європейському Союзу) часто закидають неспроможність говорити єдиним голосом: чи то у відносинах з деякими країнами, як наприклад, Росія, чи в енергетичній політиці. Як, на вашу думку, можна розв’язати проблему вироблення єдиної політики ЄС у сфері зовнішньої політики, безпеки, енергетики?
— Ми добре відчуваємо, як стрімко змінюється рівновага в світовій системі координат, як нові наддержави потребують свого місця за столом і якщо ми хочемо і далі впливати на світові події, то повинні об’єднати наші сили і здатність діяти на європейському рівні. Європейський Союз, який є найбільшою економічною потугою у світі і в якому проживають півмільярда чоловік, має відігравати глобальну роль на міжнародній арені. Саме на європейському рівні нам вдається знаходити противагу Китаю, Індії, Бразилії. Європейський Союз уже домігся чималих успіхів у зовнішній політиці, що здавалося неймовірним кілька років тому. Згадаймо успішне врегулювання кризи в серпні 2008 року в Грузії. Ми маємо продовжувати йти цим шляхом. Саме завдяки мобілізації усіх інструментів зовнішньої служби Євросоюзу можуть бути вироблені амбітні відповіді на запитання, пов’язані з розвитком подій у регіоні нашого середземноморського сусідства.
— Недавно прем’єр-міністр України Микола Азаров висловив переконання, що Україна до 2022 року вступить в Європейський Союз. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко також переконаний, що Україні знадобиться років із десять, щоб провести реформи, необхідні для вступу до Євросоюзу. Що ви думаєте з цього приводу?
— Європейський Союз прийняв до відома європейські прагнення України. Відносини між Україною та ЄС у рамках Європейської політики сусідства та «Східного партнерства» спрямовано на зміцнення стосунків, не передбачаючи їхньої майбутньої еволюції. ЄС і Україна в даний момент ведуть переговори про Угоду про асоціацію, яка дозволить Україні реалізувати економічні і політичні реформи, необхідні для модернізації країни. Франція має намір зробити свій внесок і поглибити наші двосторонні відносини, засновані на «дорожній карті» на 2011—2012 роки, яка була підписана міністрами закордонних справ під час візиту до Парижа Президента Віктора Януковича у жовтні 2010 року. На першому плані в нас — розвиток економічних обмінів. А щоб це забезпечити, необхідно створенню сприятливе бізнес-середовище.
— Як ви вважаєте, який вплив матиме японська атомна криза на розвиток атомної енергетики у світі та, зокрема, у вашій країні?
— Перш за все, дозвольте мені згадати виняткову мужність японського народу в цьому страшному випробуванні. Ситуація в Японії є надзвичайно серйозною. Ми запевнили владу і народ Японії у нашій солідарності, а також надали технічну допомогу.
У Франції ми мусимо бути пильними увесь час. Наше агентство з ядерної безпеки з максимальною увагою повинно продовжувати свою роботу з контролю і забезпечувати якомога більшу прозорість. Але було б неправдою казати французам, що в найближчі 20 або 30 років ми плануємо поетапно відмовлятися від ядерної енергетики.
Нам потрібно одночасно збільшувати використання джерел відновлюваної енергії. Саме це ми робимо, реалізуючи велику програму використання енергії морського вітру. Ми також повинні ще більше розробляти сонячні батареї.
— Пане міністре, який месидж ви хотіли б передати через газету українцям та учасникам Чорнобильської конференції?
— Як заявив прем’єр-міністр Франсуа Фійон на конференції донорів, ми не маємо права забувати про Чорнобильську катастрофу і хочемо допомогти вирішити це болюче питання. Франція виділить 47 млн на нові проекти з реабілітації території Чорнобильської АЕС, у результаті чого наш загальний внесок перевищуватиме 160 млн євро.
