У XXI столітті у зовнішній політиці правитиме бал не «тверда» сила, як це було минулі два століття, а «м’яка» сила чи, іншими словами, влада наративу: чия розповідь переможе. У цьому переконаний професор Гарвардського університету, автор всесвітньовідомої праці «М’яка сила: засоби досягнення успіху у світовій політиці» Джозеф Най-молодший. Днями колишній заступник міністра оборони США представив нову книгу «Майбутнє влади» під час організованої Інститутом світової політики відеоконференції в рамках проекту «М’яка сила України» за участі українських експертів.
Пан Най відзначив, що під час нещодавніх подій на центральній площі Каїру «тверду» силу мала влада, але у протистоянні з нею перемогли ті, хто мав «м’яку» силу. Молоде покоління показало, що для досягнення успіху важливою є розповідь, права людини, демократія. Американський політолог нагадав, що за визначенням влада — це здатність впливати і отримувати результат. І цього можна досягти шляхом погроз, примусу і «морковки». Тим часом, додав він, «м’яка» сила — це здатність отримувати бажаний результат більше через привабливість, ніж через примус та підкуп; і розумна влада здатна поєднати «тверду» і «м’яку» силу, наратив (розповідь) і цінності, які об’єднують.
Пояснюючи секрети «м’якої» сили, політолог сказав, що традиційно ця влада виходить від культури. Кожна країна, як і кожна людина чи група людей, має потенціал «м’якої» влади. І тому, на його думку, України, яка має багату культуру та історію також стосується це правило. Україна має потенціал генерування «м’якої» сили — наголосив він. На його думку, «м’якою» силою України є насамперед її демократичний розвиток: «Для США Україна є привабливою, оскільки ми відчуваємо, що вона є більш демократичною, аніж будь-яка інша держава регіону». Він також закликав застосовувати «м’яку» силу щодо Росії: «У вас із Росією спільна історія та культурні пріоритети, ви маєте цим скористатися».
Щоправда, застеріг Най, треба відрізняти привабливість «м’якої» влади України для російських громадян і для російської влади, адже дія цієї сили залежить від того, що відбувається в голові об’єкта дії. Відтак, додає він, те, що в Україні приваблює Польщу, не приваблюватиме Білорусь, отже, відповідно буде різним вплив «м’якої» влади на ці країни.
Пан Най вважає, що сьогодні з багатьох країн світу Туреччина найуспішніше користується «м’якою силою» у зовнішній політиці і завдяки цьому здобуває прихильність своїх сусідів. Тим часом Росія не зовсім успішно використовує «м’яку» силу, хоча у зовнішній політиці залучає такий ресурс, як привабливість традиційної російської культури.
