Важливість України у сфері енергетичних інвестицій та податкової політики не дозволяє Європейському Союзу та США ігнорувати цю країну. Якщо уряд Януковича дійсно має на меті налагодження тісніших економічних та політичних зв’язків із Заходом, то йому необхідно змінити нинішню політику та відмовитися від «туманної» практики, яка відлякує західних інвесторів від України.
Україні потрібно створити прозорий інвестиційний клімат, який би приваблював, а не віднаджував неросійський бізнес у всі сфери економіки, в тому числі і в галузь дослідження та розробки нафтових та газових родовищ та виробництва енергоресурсів. Лише рівні умови гри для всіх енергетичних інвесторів та раціональна податкова політика, приваблива для західних компаній, може призвести до інтеграції України на Захід. Розвиток сильної демократії в Україні та процвітання української економіки є важливими для стабільності в Центральній Європі, а тому життєво необхідними для забезпечення національних інтересів Євросоюзу та США.
Приклад України уособлює проблему, з якою зiштовхнулися усі центральноєвропейські держави, які прагнуть досягнути більшої енергетичної безпеки у еру високих цін на нафту та газ. У той самий час вони приречені мати справу з Росією, яка хоче зберігати вплив на регіон, маніпулюючи потоком енергоресурсів до споживачів. Неоколоніальні цілі Кремля вже досягаються у Центральній Європі завдяки роботі Москви з лояльними бізнес-групами та готовності до співпраці політиків у країнах-імпортерах.
Україна багата на природні ресурси, проте контроль за останніми здійснюють бізнес-групи, вороже налаштовані до західних інвесторів. Це є серйозним недоліком, якщо мова йде про приваблення закордонних інвестицій у сферу виробництва нових енергоресурсів. Хоча Україна відокремилася від Радянського Союзу ще у 1991 році, вона продовжує підтримувати інвестиційний клімат, більш сприятливий для російських енергетичних компаній, ніж для «прозорих» західних. Державні російські підприємства, зокрема «Газпром», володіють трьома чвертями нафтопереробних потужностей України. Створена «Газпромом» компанія EuralTransGas допомагає фінансувати проросійських політиків. Інше дочірнє підприємство Газпрому «РосУкрЕнерго» зараз збільшує свою власність та контроль над українським внутрішнім газовим ринком, тоді як західні компанії через тиск змушені згортати свою діяльність.
Західні енергетичні компанії визнають, що їм важко закріпитися в Україні. Кілька великих інтегрованих європейських компаній не змогли пробитися через бізнесові бар’єри, з якими стикаються всі, окрім російських та українських олігархічних груп. Технологія та фінансові переваги, які можуть принести Україні західні компанії, є значними. Безсумнівно, Україна отримає користь від заміни дорогих імпортних поставок збільшенням вітчизняного виробництва. Крім того, фактором, який сприятиме захисту національних інтересів, є зменшення залежності від Росії, яка використовує величезні енергетичні ресурси для поширення свого політичного впливу.
Кабінет Міністрів України у січні цього року ще більше погіршив ситуацію. Він прийняв бюджетну постанову, згідно якої будь-яка енергетична компанія, що є частиною договору про спільну діяльність, тобто майже всі західні компанії, повинні продавати український природній газ за фіксованою ціною. Остання є на 70 % нижчою за ринкову, що негативно вплинуло на виробництво та призвело до зменшення інвестицій.
Хоча постанова мала на меті поповнити державний бюджет, її наслідком є витиснення західних інвесторів з України. Від цього отримають користь місцеві олігархічні групи, які можуть уникати нових тарифів, оскільки вони не пов’язані договором про спільну діяльність або через ухиляння від цінових лімітів завдяки непрозорим угодам з державним чиновницьким апаратом. «РосУкрЕнерго» також отримає значну користь від зменшення конкуренції із західними компаніями.
У Європі та США пам’ятають, як у 2006 році Росія перекрила газопровід, через який туркменський та російський природній газ постачався в Україну. Перекриття газопроводу вплинуло на поставки до кількох європейських країн, чим викликало неабияке занепокоєння Європи щодо наслідків її надмірної довіри до поставок російських енергоресурсів. Подібне явище виникло як результат дискусії між Києвом та Москвою щодо чинності договору 2004 року про ціни на імпорт та транзит. Після чотирьох днів «газового конфлікту», Київ погодився на однорічну, значною мірою непрозору, угоду щодо ціни на газ та обсягів його поставок.
Через геостратегічну важливість України, Захід повинен приділяти більше уваги потребі цієї країни у більшій прозорості та відкритості, особливо у надзвичайно важливому енергетичному секторі. Якщо Москві вдасться знову здобути контроль над Україною завдяки маніпулюванню потоками енергоресурсів з Росії та Центральної Азії, для Заходу стане набагато важче утримати досягнення демократії у інших європейських країнах, які лише нещодавно стали на шлях демократичного розвитку. Використання Росією енергоресурсів як інструменту у міжнародній політиці може вбити клин між Європою та США. Багато що буде залежати від політики Центральноєвропейських країн та особливо України.
Автор статті була дипломатом з тривалим досвідом роботи у Центральній Європі, а зараз працює старшим співробітником Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні, округ Колумбія.
