Сьогодні пізно ввечері до Києва прибуває з офіційним дводенним візитом генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон. У його програмі зустрічі з чільними представниками української влади. Ставлення пересiчних українців до НАТО досить неоднозначне: два роки тому можна було говорити про несприйняття українським суспільством повітряних ударів по Югославії. Але й до того, і останнім часом значна частина суспільства виступала за співпрацю з Альянсом — є й симпатики вступу України до НАТО, що найближчим часом видається просто нереальним.
Наступного року НАТО, до якого зараз входить 19 членів, планує прийняти нових учасників. Можливе ускладнення відносин Брюсселя з Москвою в цьому зв’язку навряд чи може лишати байдужою Україну, яка вже межує з двома країнами- членами НАТО — Угорщиною та Польщею. Наскільки доцільно розвивати Києву відносини з Альянсом — у статті генсека НАТО Джорджа Робертсона, екслюзивно наданій до редакції «Дня».
Чотири роки тому майже у цей самий день глави держав та урядів країн — членів НАТО та Президент Кучма підписали Хартію Україна — НАТО. Як розвивається це особливе партнерство? Я спробую це з’ясувати під час мого візиту до Києва 4 та 5 липня ц.р.
З часу набуття незалежності десять років тому Україна зробила значний внесок щодо гарантування європейської безпеки. По- перше, вона погодилася знищити свої арсенали ядерної зброї та приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї зі статусом без’ядерної держави, створивши таким чином підґрунтя для зміцнення стабільності після припинення холодної війни. По-друге, вона запроваджувала послідовну політику добросусідських відносин з усіма своїми сусідами, зокрема з Польщею та Угорщиною — двома з останніх країн — членів НАТО, що пішло на користь регіону та Європі загалом.
Розв’язання складних проблем Криму та Чорноморського флоту уможливило розвиток добрих партнерських відносин iз Росією. Після розпаду Радянського Союзу мало хто міг би спрогнозувати такий мирний перехідний період. До того ж участь країни у керованих Альянсом операціях з підтримання миру в Боснії та Герцеговині та Косово мала вагоме значення для просунення справи миру на спустошених війною Балканах. Завдяки такому вибору Україна завоювала чимало друзів та зміцнила власну безпеку.
Протягом усього періоду НАТО високо цінувало конструктивний підхід України і у свою чергу висунуло чимало ініціатив, які нині втілюються у рамках Хартії Україна — НАТО. Регулярно проводяться політичні консультації з широкого кола питань, пов’язаних з безпекою. Наша спільна робота у галузі оборонної реформи допомагає Україні перетворити збройні сили, які вона успадкувала від Радянського Союзу, на сучасні війська, спроможні відповідати новим викликам ХХI століття.
Центр інформації та документації НАТО в Україні — перше представництво НАТО на теренах колишнього Радянського Союзу. Відкритий у травні 1997 року, Центр інформує український уряд, Парламент, науковців, представників засобів масової інформації та громадян України щодо сьогодення Альянсу. Мета діяльності Центру — подолання старих стереотипів. НАТО має також інше представництво — Офіс зв’язку НАТО, нещодавно відкритий у Києві, який полегшує участь України у програмі «Партнерство заради миру». Представники цього офісу співпрацюють з військовою та іншими гілками українського уряду з метою поліпшення цивільно-військових відносин та парламентського контролю над оборонним сектором.
Програми перепідготовки допомогли офіцерам, звільненим у запас, знайти роботу у цивільному секторі. Спільні програми з планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру прислужилися під час ліквідації наслідків стихійних лих у Західній Україні. Сотні українських науковців взяли участь у Науковій програмі НАТО та Програмі довкілля.
Я пишаюся тим, наскільки серйозно ми ставимося до України. Відносини між Україною та НАТО сприяють зміцненню суверенної, незалежної, цілком демократичної України з ринковою економікою. Вони неодмінно мають стати чинником стабільності та безпеки у Європі. НАТО зичить Україні успіху та покладає на неї великі надії. Іноді видається, що сподівання НАТО зависокі, і що Альянс надто пильно спостерігає за реформами в Україні порівняно з іншими країнами — партнерами. Я відповім на це: ми справді приділяємо особливу увагу цій важливій країні.
Керівництво України чітко заявило про свій намір інтегрувати свою країну до Європи. Це достойне прагнення, але спочатку необхідно подолати непрості політичні, економічні та оборонні перешкоди. Україна зможе подолати ці перешкоди лише самотужки, але країни — члени НАТО щиро прагнуть допомогти їй у цьому.
Однак друзі мають бути щирими та відвертими між собою: на цьому шляху Україна має дотримуватися високих демократичних стандартів, які є нормою для її європейських партнерів. Верховенство права та цілковита повага до свободи слова — не абстрактні поняття. Це найкращі ліки проти будь-яких тимчасових вагань та сумнівів, які неминуче супроводжують далекосяжні реформи. Європейської інтеграції не можна досягти скороченим шляхом. Правила вступу ґрунтуються на спільних цінностях плюралістичної демократії, повазі до верховенства права, вільному та відкритому ринку, політичній свободі та свободі слова.
Десять років тому нова незалежна Україна вступила на цей шлях, і яким би складним він не був, це єдиний можливий шлях. Україна має давню та неспокійну історію. Її майбутнє легко накреслити, але часом шлях до нього непростий.
Після чотирьох років активного розвитку особливого партнерства Північноатлантичний Альянс готовий допомогти Україні стати повноправним членом європейської родини. Ось у чому полягатиме моє послання під час візиту до Києва.
