Шлях України у напрямку європейської інтеграції розпочався саме зі вступу нашої країни до Ради Європи шістнадцять років тому. І хоча 1995-го було чимало противників такого кроку (політична верхівка не надто прагнула брати на себе пов’язані зі вступом зобов’язання і водночас боялася моніторингу Парламентської Асамблеї), відповідні документи у Страсбурзі підписав тодішній прем’єр-міністр Євген Марчук. Сьогодні важко заперечити, що, попри минулі побоювання та проблеми, з якими зіткнулася молода держава у зв’язку з відставанням від розвинених європейських країн, зі вступом до Ради пов’язаний реальний прогрес у реформуванні українського законодавства і, зрештою, реальна можливість бути частиною об’єднаної Європи.
Вчора Україна вперше за 16 років членства в РЄ очолила комітет міністрів Ради Європи. Передача головування від Туреччини до України відбулася у Стамбулі під час засідання глав МЗС країн — членів організації. Відтак упродовж наступних шести місяців Комітет міністрів Ради Європи очолюватиме глава Міністерства закордонних справ України Костянтин Грищенко.
«День» вже повідомляв своїм читачам про те, що Україна очолить Раду Європи в особливо відповідальний момент, оскільки сама організація стала на шлях ѓрунтовних реформ. Чого очікують від України у Раді Європи, а також якою є мета реформ цієї організації? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю генерального секретаря Ради Європи Торбйорна ЯГЛАНДА.
— Рада Європи чекає на перше в історії головування України в комітеті міністрів з травня по листопад 2011 року. Україна поставила три головні пріоритети: захист прав дітей, сприяння правам людини і верховенство права в контексті демократії та стабільності в Європі, зміцнення та розвиток демократії на місцях. Україна перейме головування у комітеті міністрів лише за кілька тижнів після того, як 27 квітня була прийнята Ізмірська декларація про майбутнє Європейського суду з прав людини. Україні буде нелегко пристосуватися і підтримувати той розмах, якого набрав процес реформування наглядових механізмів, розпочатий Європейською конвенцією з прав людини — процес, що розпочався на конференції в Інтерлакені 2010 року.
Головування України припадає також на час, коли так звана група видатних діячів Ради Європи виступить із доповіддю і рекомендаціями в контексті пан’європейського проекту «Жити разом в Європі ХХІ століття»
— Ще ця допомога сприятиме створенню такої України, яка ізсередини буде більш безпечною і стабільною в плані демократії. Це надзвичайно важливо не лише для України, а й для Європи також, оскільки стабільна Україна із сильними інститутами і чинними демократичними практиками також є гарантом стабільності в ширшому регіоні.
— Минулої весни, під час свого першого візиту до Страсбурга, Президент України Віктор Янукович пообіцяв, що до квітня 2011 року Україна виконає всі зобов’язання, які взяла на себе, вступаючи до Ради Європи. Як ви вважаєте, чи свідчать тенденції, що мали місце упродовж президентства Віктора Януковича, про послідовне виконання цієї обіцянки?
— Я вітаю недавній указ, підписаний Президентом Януковичем, який заклав основи для роботи над реформами, що дозволять Україні виконати свої ще не виконані зобов’язання перед нашою організацією, як до, так і під час головування в ній. Ця обіцянка свідчить про бажання політичної влади переступити через внутрішні незгоди для того, щоб забезпечити потреби усього населення, пам’ятаючи і про блага, які країна безсумнівно отримає від широкої співпраці з Радою Європи і усіма важливими гравцями в Україні, намагаючись поліпшити життя населення. Я вітаю можливості, які дасть шестимісячне головування України для тісної співпраці заради пошуку рішень проблем, спільних для цілої Європи і її громадян. Ми вже маємо гарний досвід співпраці з Україною через План дій, який реалізовуємо з 2008 року, заради полегшення виконання вашою країною зобов’язань перед Радою Європи.
Я не хочу сказати, що в Україні все настільки безхмарно. Рада Європи вже висловлювала занепокоєння з приводу нещодавніх заяв про обмеження свободи ЗМІ; Україна зобов’язалася дотримуватися найвищих європейських стандартів свободи ЗМІ, і ми пильнуватимемо, щоб цих стандартів було дотримано.
Те ж стосується і свободи зібрань, і свободи слова загалом; живе громадянське суспільство (наявність якого Україна вже демонструвала в минулому) — необхідне джерело критики і аналізу для всіх демократій, воно допомагає забезпечити дотримання прав людини, відкриту дискусію і свободу зібрань та організацій.
Проте ми завжди готові допомогти в реформах, які дадуть Україні змогу виконати її ще не виконані зобов’язання перед Радою Європи, особливо в царині законодавства, засобів масової інформації та — питання, якому ми приділяємо особливу увагу і яке, наскільки мені відомо, є в Україні головним — боротьби з корупцією.
— Проурядові українські політики наголошують на необхідності скасувати моніторинг України. Члени опозиції, навпаки, застерігають від такого кроку. На вашу думку, чи є моніторинг дієвим інструментом, аби стимулювати владу до проведення реформ?
— Рішення щодо домовленостей та обов’язків України лежать у компетенції Парламентської асамблеї. У своїй доповіді за 2010 рік про функціонування демократичних інститутів в Україні комітет ПАРЄ з питань моніторингу сформулював низку рекомендацій, які, на його думку, необхідні для забезпечення відповідності реформ європейським стандартам і принципам. Зокрема, там наголошувалося, що Україна не зможе провести реформи, необхідні для виконання зобов’язань із вступу, без попередньої реформи Конституції.
Прогресу було досягнуто завдяки рекомендаціям, зробленим у ході процедури моніторингу і з урахуванням досвіду Венеціанської комісії, а також контексту виконання рішень суду, який лишається для всіх країн-членів головним механізмом моніторингу і гарантує дотримання Європейської конвенції з прав людини.
— Як було вже сказано, Рада Європи збирається провести системні реформи. Якою ви бачите кінцеву мету процесу реформ? Яким буде місце Ради Європи серед інших європейських організацій?
— Мета реформи — дати можливість Раді Європи діяти по-новому, коли доведеться зіткнутися зі справжніми викликами, перед якими стоїть Європа сьогодні. А їх дуже багато. Світ швидко змінюється, і Європа не відстає. Деякі з цих змін приходять ззовні, деякі — всередині, але всі вони вимагають швидшої реакції Ради Європи, більшої зосередженості і конкретики, ніж раніше.
В останні місяці ми всі спостерігали історичні зміни, які відбувалися в безпосередній близькості від європейських кордонів. Наша реакція була негайною, доречною і мала на меті досягти конкретних результатів на місці. Як наслідок Венеціанська комісія зараз працює з Тунісом і Марокко, ми підтримуємо зв’язок із владою Єгипту.
Я підготував детальні пропозиції з політики добросусідства, які були озвучені на зустрічі міністрів у Стамбулі 11 травня. Я ще раз хотів наголосити на критичній важливості реформ Європейського суду з прав людини. Це — вирішальний момент у цілому процесі. Надзвичайно важливо, щоб ми запровадили зміни, які дозволять суду функціонувати без того боргу, який ми бачимо сьогодні. Це необхідно не лише для авторитету і життєздатності суду, а й для довіри до Ради Європи і виживання системи, яка допомогла обстоювати права людини і демократичну стабільність в Європі понад шість десятиліть.
Древній китайський філософ Лао Цзи сказав колись, що «якщо не міняти напрямок, можна зрештою прийти туди, куди хочеш». Раді Європи довелося змінити напрямок. Зараз наша мета — важливіша роль, менше діяльності, але набагато більше реальних справ.
— Під час зустрічі з українськими журналістами генеральний директор Ради Європи з питань політичної діяльності Жан-Луї Лоран підкреслив, що організація розпочне роботу в політичній сфері. Чи має Рада Європи інструменти, які дозволили б їй впливати і на країни Старої Європи та змушувати їх діяти в рамках європейських цінностей?
— Рада Європи — політична організація, що встановлює критерії. Її мета — забезпечувати гармонійну і цілісну відповідь на все нові і нові виклики, які постають перед нашими 47-ма країнами-членами. Як старі, так і новіші демократії абсолютно рівні в питанні щодо необхідності дотримуватися європейських цінностей і принципів. Від початку моєї роботи на цій посаді пріоритетним питанням стало зміцнення ролі та впливу Ради Європи на політичній арені. Ось чому я регулярно контактую з колегами з інших європейських інститутів та ООН. Один з найсвіжіших прикладів — минулого року в жовтні Рада Європи першою виступила з ініціативою зміцнити права ромів. Зробити Раду Європи важливішою означає змінити справу на краще на основі її головних цінностей і унікального досвіду.
— Під час зустрічі з українськими журналістами в Страсбурзі ви наголосили, що Білорусь має бути членом європейських інститутів. Чи має Рада Європи інструменти, які дозволять позитивно впливати на Білорусь у плані розвитку громадянського суспільства та демократичних інститутів?
— Рада Європи швидко відреагувала на події після президентських виборів у Білорусі 19 грудня. Комітет міністрів закликав негайно звільнити заарештованих кандидатів у президенти, журналістів і борців за права людини. Вона також заявила, що продовжуватиме підтримувати встановлення тісніших взаємин між Радою Європи і Білоруссю лише на основі дотримання європейських цінностей і принципів. 27 січня 2011 року Парламентська асамблея прийняла резолюцію щодо становища в Білорусі в світлі президентських виборів, що відбулися. У ній окреслено намір Ради Європи зміцнювати діалог із білоруськими демократичними силами, громадянським суспільством, опозиційними угрупованнями, вільними ЗМІ та захисниками прав людини. Рада Європи запропонувала ряд дій з метою зміцнити роль громадянського суспільства і незалежних ЗМІ в Білорусі, щоб забезпечити значний і постійний прогрес в царині демократії, верховенства права і прав людини. У цьому контексті проведена Радою Європи конференція з питань діяльності міжнародних неурядових організацій відіграє значну роль у підтриманні і розвитку контактів з неурядовими організаціями в Білорусі. Крім цієї програми дій, я хотів би ще сказати, що Білорусь також була учасницею Європейської культурної конвенції з 1993 року, а в січні цього року приєдналася до Групи держав проти корупції. На даний час триває обговорення продовження діяльності Інформаційного центру Ради Європи в Мінську з Білоруським державним університетом.
