На перший погляд, цей рік скупий на події. Але процеси, пов’язані з «викриттям культу особистості Сталіна», що набуло широкого розголосу після ХХ з’їзду КПРС (14—25.02.1956), звичайно ж, готувалися поступово. У Кремлі точилася жорстка боротьба за владу — позиції Микити Хрущова, який виступив під час з’їзду із секретною доповіддю, посилювалися саме в 1955 р. — 8 лютого Георгія Маленкова було звільнено від обов’язків Голови Ради Міністрів СРСР.
1955 рік безумовно асоціюється з початком освоєння цілини (постанову про «освоєння цілинних і перелогових земель для збільшення виробництва зерна» підписано 25 грудня 1954 р.), здебільшого на території Казахстану. Переоцінити внесок України тут дуже важко. Сотні тисяч наших земляків вирушили в далеку дорогу — у важких природних і кліматичних умовах вони, як піонери Дикого Заходу, буквально вгризалися в землю.
29 квітня вийшла постанова ЦК КПУ та Радміну УРСР про заходи щодо «благоустрою на території України місць, пов’язаних із життям і діяльністю великого українського народного поета Тараса Шевченка».
29 жовтня в бухті Севастополя після потужного вибуху затонув лінкор «Новоросійськ» (до 1945 р. належав італійському флоту — «Юлій Цезар»). Сьогодні абсолютно ясно, що було проведено диверсію — можливо, італійцями; за тиждень до катастрофи лінкор стояв у Донузлаві, й тоді ВПС доповідали про невідомий підводний човен. У ВМС Італії служив і в 1955 році легендарний майстер диверсій князь Боргезе, підводні плавці якого висадили в повiтря в роки Другої світової війни кілька десятків кораблів союзників. Сила вибуху була неймовірною — як мінімум тонна тротилу. Звичайно ж, це була не міна. Загинули майже 1000 офіцерів і матросів.
