Так сталося, що трагедія застала мене приблизно за три кілометри від місця її події. Звернув увагу на літак, який робив у небі «мертву петлю», потім машина ніби пішла у піке, а ще через якусь мить побачив височезний стовп чорного диму. Мимоволі глянув на годинник — 12:47. Знайомий, з яким разом усе це бачили, одразу ж зателефонував до губернатора, мовляв, в Скнилові, мабуть, розбився літак. «Мені вже доповіли», — почули у відповідь.
Одразу, звісно, поїхав машиною у напрямку військового летовища. Вже по дорозі зрозумів, що там скоїлося велике лихо. Туди ж мчали пожежні машини та безліч карет швидкої медичної допомоги. Однак пробитися до місця катастрофи не зміг: шляхи до аеродрому перекрили співробітники ДАІ і ніякого транспорту туди не пропускали. Та й навіть не вони стали мені на перешкоді: проти тисяч людей, які в пожежному порядку покидали місце катастрофи, як мовиться, не попреш. Тому нічого не лишалось, як поспілкуватись з кількома її безпосередніми свідками — трьома підлітками 10-12 років. Вони, запинаючись від пережитого жаху, розповіли, що на аеродромі зчинилось справжнє пекло: літак упав ледь не на голови людей. Він спочатку наче клюнув хвостовою частиною, потім заклав стрімкий віраж, трохи чи не біля самої землі, говорили вони. Вже пізніше довідався, що СУ-27, не вийшовши із піке, черкнув крилом злітну смугу, навпіл перерізав якийсь легкий літак, потім відбив носову частину «ілюшина» і вибухнув. Вибуховою хвилею та осколками повбивало та покалічило людей, серед яких було чимало дітей. Пілота та штурмана СУ-27 в момент зіткнення машини із землею катапультувало, і вони залишилися живими.
Оскільки до летовища було не проїхати, то, прилаштувавшись в хвіст однієї з машин швидкої допомоги, добрався до львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Сюди, як згодом з’ясувалося, доставили найбільшу кількість потерпілих. Інших — в обласну спеціалізовану дитячу лікарню, окружний військовий шпиталь та у 8-му лікарню.
Що сказати: медпрацівники, які доставили в клініку пораненого хлопчика разом із ураженими шоком батьком і матір’ю та молодшим братом, час від часу нюхали ватний тампон із нашатирем та пили валер’янку. Вони, виявилось, чергували на летовищі ще з однією бригадою швидкої медичної допомоги і весь той жах бачили власними очима. «Це був наче кінець світу, — розповідав один із них. — Вогонь, вибух, відірвані людські голови, руки, ноги — таке враження, ніби на летовище впала потужна бомба...»
Тим часом в лікарні із інших медичних закладів міста привозять медикаменти, а із обласної станції переливання крові — кров. Переповнене реанімаційне відділення. Бригади хірургів проводять операції. Постійно прибувають родичі та знайомі тих, хто, можливо, постраждав на летовищі.
— Мене сюди доставили разом із моєю дівчиною, — розповідає юнак років двадцяти. — Вона зараз перебуває в реанімації. А я, мабуть, чудом залишився живий, отримавши лише незначні подряпини. Пам’ятаю тільки: мене в плече вдарила чиясь відірвана голова, я впав, і у цей момент наді мною пролетів шмат заліза. Коли б устояв на ногах, ви б зі мною зараз не розмовляли. І ось про що ще обов’язково напишіть у своїй газеті. Коли нас везли у лікарню, то «крутелики» на джипах і мерседесах, незважаючи на завивання сирен, дорогою не поступалися...
Що стосується батька та матері пораненого хлопчика, то вони, поки їх понівеченому малому надавали допомогу, перебували в шоці: жінка ридала, а чоловік наче скам’янів, молодший же член сім’ї, здається, онімів... Між тим біля 5 години вечора до Львова прибули секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук, міністр із надзвичайних ситуацій Василь Дурдинець, згодом, о шостiй, перервавши відпустку у Криму, — Президент Леонід Кучма, а також голова Верховної Ради Володимир Литвин, голова Адміністрації Президента Вiктор Медведчук, Генеральний прокурор Святослав Піскун, міністр оборони Володимир Шкідченко. У всіх на обличчях — розпач, в очах — смуток. Стає відомо, що головою державної комісії з питань розслідування трагедії в Скнилові призначено Євгена Марчука, що порушено кримінальну справу, що слідство проводить військова прокуратура. Що в обласних управління міліції та із надзвичайних ситуацій створено штаби по роботі з сім’ями та родинами загиблих і потерпілих. Леонід Кучма дав доручення Євгену Марчуку доповісти йому про стан розслідування цієї справи за 10 днів. Президент, здається, як і решта, в трансі, але це не заважає йому відвідати як місце катастрофи, так і усі медич ні заклади, де перебувають потерпілі. Леонід Кучма каже, що якби не авіашоу, то нічого подібного не сталося б, що ніхто з родичів загиблих і поранених не залишиться без уваги держави — на це із резервного фонду Кабміну виділено 10 млн. гривень, ще 130 тисяч виділено з цiєю метою львівською облдержадміністрацією.
Також з’ясовується, що пілот і штурман СУ-27 — висококласні льотчики, полковники, один із них належить до так званого загону «Соколів України», голова кваліфікаційної комісії Військово-повітряних сил України, а другий, також льотчик-випробувач першого класу, — із Озерної Житомирської області, звідки, власне, прилетів на шоу до Львова літак СУ-27. Зараз вони, до речі, перебувають у військовому шпиталі під вартою.
Називається і кілька можливих версій катастрофи. Основні з них: помилка екіпажу або технічна несправність літака, який, до слова, під час попередніх репетицій вів себе цілком нормально. З’ясовується і те, що на час прибування високої державної делегації до Львова вдалось ідентифікувати особи більше 10 загиблих. Серед них — двоє міліціонерів, один працівник прокуратури, гість із Харкова. Названо і перших винуватців трагедії у Скнилові. Президентським указом звільнено із займаної посади командувача Військово-повітряних сил України Віктора Стрельникова, а наказом міністра оборони, — командира 14-го авіаційного корпусу Сергія Онищенка.
...Місто, коли пересувались по ньому з президентським кортежем, здавалося, жило своїм буденним життям. Люди сиділи у кав’ярнях, пили пиво, визирали із вікон, дивуючись небаченій до цього часу кавалькаді машин у супроводі ДАІ. Львів увечері 27 липня ще не усвідомлював масштаби трагедії і не підозрював, що в понеділок 29 липня в Україні буде оголошено жалобу. Жалобу за жертвами шоу смерті у Скнилові.
На прес-конференції у неділю Євген Марчук повідомив: «Під час катастрофи СУ-27 потерпіло 199 осiб, 40 із них — діти. Літак-убивця відібрав життя у 83, у тому числі у 19 дітей. Поранив 67, 18 з яких перебувають у дуже важкому стані. Наразі вдалося ідентифікувати 25 чоловік, 13 настільки понівечені, що встановити їх особи буде дуже важко». Він також зауважив, що держава взяла на себе витрати на похорони та матеріальну допомогу сім’ям загиблих та поранених. Останні лікуватимуться також за її рахунок. Що стосується кримінальної справи, то вона, сказав Євген Марчук, проводиться генеральною прокуратурою України за порушення правил польотів, яке призвело до важких наслідків. Винним, якщо їх конкретно встановлять, загрожує від 5 до 15 років ув’язнення.
До сказаного лишається лише додати, що за неділю виготовлені труни, і 29 липня на трьох цвинтарях — Янівському, Сихівському та Голосківському — поховали 45 загиблих.
