Слово «еліта» вже стало загальновживаним. Вона ніби є.
Взагалі. Але зокрема — як сформована соціальна верства позитивно впливаюча
на суспільство — із цим складніше. З конкретними носіями елітарності також
все не так однозначно.
А що думають з цього приводу представники різних професійних
спілок? Кореспондент «Дня» Наталя ХУДЯЄВА звернулася з питаннями: «Що таке
національна еліта?» і «Які імена ви згадуєте, коли мова заходить про українську
еліту?» до фахівців із області політики, економіки, науки та мистецтв.
Мирослав ПОПОВИЧ, філософ, член-кореспондент НАН України:
— Я не люблю слово «еліта». Воно народилося на противагу
демократичній позиції. Але, якщо говорити в більш звичному для нас значенні
— про професіоналів, у тому числі й політиків, то за останні роки їхнє
становище різко поліпшилося. Особливо в сферах, де треба приймати більш
самостійні рішення. Перед цим проблема полягала в тому, що еліта виїжджала
до Москви, Ленінграда й інших місць, де у неї було більше перспектив. Тому
в Росії склалося ставлення до України як периферійної та хуторянської території,
і це багато в чому було не безпідставним. Але дистанцію вже подолано, що
видно і з преси, і з телебачення. Я вже не кажу про ті галузі науки й техніки,
де Україна завжди посідала лідируюче місце. Високопрофесійні люди — ті
кого називають «вершками», як правило, не володіють всіма регаліями і не
обіймають високі пости, хоча, звісно ж, є й такі. Але виділяти конкретні
імена — значить давати комусь перепустки у вищий світ. Професіоналу не
варто думати про те, входить він до еліти чи ні.
Віталій СТАШУК, депутат Київської міськради, віце-президент
асоціації молодих політологів:
— Еліта у нас тільки формується. Про сформовану еліту можна
буде говорити тоді, коли вона усвідомить себе як національна еліта, а не,
наприклад, як адміністративно-територіальна. Зараз є переделіта, і якщо
вона зможе стати елітою, то Україна відбудеться як держава. Існуючі сьогодні
інтелектуальні верстви я не можу повністю віднести до еліти, бо вони не
продукують нові ідеї. Щодо конкретних імен, то в мене немає чіткого асоціативного
ряду, і я б не хотів виокремлювати якихось людей. Але безперечні імена,
в науці — це Мирослав Попович, сучасний український філософ, а в медицині
— Амосов. Із мистецтвом ситуація найсумніша. Останнім часом усі відомі
імена пов’язані з напівскандальними ситуаціями — починаючи від літератури
і закінчуючи кіно. Вони ламають якісь старі стереотипи, але не створюють
нового сенсу. Це заперечення старого з претензією на європейсько-український
варіант менталітету.
Ігор МАЛАХОВ, режисер:
— Національна еліта — це дуже тонкий прошарок. Її набагато
менше, ніж про неї говориться. Еліта — вона, як правило, незалежна, передусім
у фінансовому плані, гуманітарно просунена, тобто яка має уявлення про
суспільство, і реально втілює свої цілі. Мало того, у неї повинна бути
совість. Я вкладаю в це слово російське значення, яке прийняте серед інтелігентів.
Прикро, але таких людей дуже небагато. В медицині, я думаю, Амосов... На
жаль, багато людей із творчої сфери перебувають у стані стагнації, навіть
ті, хто мав би зайняти елітарне місце. До еліти, я відніс би Андруховича,
але він, на жаль, не багатий, а багатство є складовою частиною цього поняття.
Андрій ГОРБАЧИК, кандидат фізико-математичних наук, заступник
із науки декана факультету соціології та психології Національного університету
імені Тараса Шевченка:
— До національної еліти я б відніс людей, які, по-перше,
мають серйозний авторитет у суспільстві, а по-друге, претендують на те,
щоб впливати на формування громадської думки і національних інтересів.
Передусім, еліта — це інтелектуали: вчені, діячі мистецтва і, в певній
мірі, політики. Була еліта в радянській Україні, була еліта дореволюційна.
Сьогодні виділити еліту дуже складно, вона перебуває в процесі становлення.
Якщо називати конкретні імена, то в науці — це, вже покійні академіки Глушков
і Антонов, а також нині живі й здорові академіки Амосов і Патон. У мистецтві,
я думаю, Богдан Ступка. Це загальновизнані імена. У політиці, при всій
неоднозначності, — це перший президент, Леонід Кравчук. А з молодих політиків
сюди я б відніс Пинзеника і Ющенка — вони дуже прагматичні.
Віталій МОРГУЛІС, генеральний директор Асоціації консультаційних
фірм України:
— Еліта — це люди, які, й у рамках своєї професійної діяльності,
й незалежно від неї, займають позицію не ситуативну, а об’єктивну. А друга
риса: загальний інтелект, куди входить, як показник, інтелект професійний.
Імена в мистецтві — це безперечно Ада Роговцева і Богдан Ступка. В медицині
— це звичайно ж Амосов. У економічній науці — професор Леонід Кестерський.
№228 27.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
