До України й до Ізраїлю вживають один і той же вислів: «Той, хто удостоївся на власні очі побачити надію, вже ніколи її не забуде. І все своє життя продовжуватиме її пошук». Ми не розлучаємося з надією, тому що вона нам необхідна — цю необхідність визначають географія наших країн та історичні обставини.
Подібно до того, як не можна вибрати батьків, неможливо вибрати і сусідів. Спадщину наших батьків ми хочемо передати нашим дітям. А стосунки із сусідами ми прагнемо будувати так, щоб уникнути конфліктів.
Українська земля благословенна прекрасною природою — горами, що відділяють її від сусідніх країн, морями, що сполучають її з іншими державами, і чарівними островами.
Височину гір важко зменшити. Води морів важко зрушити. Сусіди відчутно впливають на загальний стан речей.
Україна розташована між двома великими територіально-державними утвореннями — Росією та Євросоюзом. У кожному з цих утворень відбуваються зміни політичного та ідеологічного характеру.
Україна зберігає баланс — як усередині країни, так і за її межами. Її мета — спрямувати силу наростаючої напруги в позитивне русло і зберегти свою історичну самобутність.
Україна благословенна родючими ґрунтами. Її споконвіків вважали житницею, що забезпечувала і своїх жителів, і жителів сусідніх країн. Світова війна змусила Україну створити важку промисловість, переважно військову.
Після війни і зараз — у результаті глобалізації — джерелом доходу в набагато більшій мірі, ніж сприятливий ґрунт, став розвиток науки. Україна й цього разу має пристосуватися до нового стану речей. Позавчорашні плуги, переплавлені на вчорашні ракети, мають перетворитися на сьогоднішні комп’ютери.
Те, як Україна вправляється з цими змінами, заслуговує на пошану. Вона першою відмовилася від ядерного потенціалу. Потім почала будувати конструктивні відносини зі своїми сусідами на Сході й на Заході та виходити на ринок, умови якого диктує глобалізація. Нині Україна впевненими кроками рухається до створення економіки, що відповідає вимогам глобалізації. До створення суспільства, що базується на науці. До сучасної демократії. Я говорю це тому, що Ізраїль стоїть перед лицем подібних змін. Спадщина наших батьків була з нами в найважчі історичні часи. Ми живемо в регіоні, в якому у відносинах між сусідніми країнами завжди присутня напруженість. Ми хотіли обробляти землю, але наша територія дуже мала (у двадцять п’ять разів менша за територію України) і посушлива. Тому ми першими у світі створили сільське господарство, засноване на високих технологіях. Завдяки цьому в перших 25 років існування держави обсяг сільськогосподарської продукції збільшився у вісім разів. І він постійно зростає.
Єврейський народ впродовж тисячоліть був більшою мірою благословлений багатою історією й меншою — територією. Лише останнім часом ми повернулися до себе на Батьківщину, знову здобули незалежність і рідну мову.
Ми не забудемо, що багато синів Ізраїлю народилися в Україні. Навіть більше, тут виникла ідея нового Ізраїлю. Для нас Одеса — це не лише українське місто, а й хвилююча віха в ізраїльській історії.
Єврейська громада в Україні жила близько тисячі років. Україна давала їй можливість існувати як самостійній спільності, що має власну культуру. Але не завжди все було гладко. Україна знала періоди антисемітизму, навіть погромів і, нарешті, зазнала катастрофи, що її принесли сюди нацистські нелюди. Нацисти вирішили зробити Україну одним із двох головних центрів знищення єврейського народу.
Наприкінці XIX століття спостерігалося відродження івритської культури, що розцвітала, немов заховане в землі зерно, підживлене краплями дощу. Кращі сини Ізраїлю, які будували нашу країну, приїхали з України. Серед них двоє наших президентів — Іцхак Бен-Цві та Ефраїм Кацир. Два глави уряду Ізраїлю — Леві Ешколь і Голда Меєр. Троє наших великих письменників — національний поет Хаїм Нахман Бялік, видатний єврейський письменник усього світу Шалом Алейхем і лауреат Нобелівської премії з літератури Шай Агнон. Два найбільші мислителі — Бааль-Шем-Тов й Ахад А-ам. Тут народилося багато наших лідерів.
Серед них — Зєєв Жаботинський, Менахем Усишкин, Мєїр Дізенгоф і славний воїн Йосеф Трумпельдор. На українській землі наш народ досягнув надзвичайних висот, що принесли йому хвилюючий порятунок. Тут він зазнав і жахів пекла, що забрало життя третини єврейського народу.
Кров, що тече в наших жилах, історично пов’язана з українською землею. Свідченням пережитих нами жахів є братські могили. Чотириста тисяч євреїв, яких репатріювали до Ізраїлю й які створювали цю країну, пам’ятають про жахи знищення і вдячні за тисячолітній прихисток, який ми мали в Україні.
У вашій країні ми говорили мовою івриту, і зараз це загальноприйнята мова в Ізраїлі. Ми молилися про Єрусалим, і сьогодні це місто — наша столиця.
Колишні жителі України думають про вашу країну, вони впевнені, що в неї є не лише драматичне минуле, а й велике майбутнє.
І сьогодні в Україні живе єврейська громада, яка разом із громадою вихідців з України, які живуть в Ізраїлі, є містком до співпраці між нашими двома державами.
Наша зустріч ознаменована пам’яттю про минуле, але це не повинно перешкодити нашій турботі про майбутнє. Давид Бен-Гуріон якось сказав: «Доки ми живі, ми здатні змінюватися». Мене порадували слова Євгена Сверстюка: «Українців радує диво відродження Ізраїлю, диво виживання народу, який через тисячоліття принижень проніс міць духу й волю до свободи». Разом із зусиллями створити кращий світ, в якому панують мир і справедливість і який бореться з расизмом, ми повинні поставити на перше місце нашої співпраці тему досліджень і наукових розробок. Учорашня економіка застаріла. Традиційна політика втратила свою релевантність. Класична стратегія підкорялася науці. Науці, що скоротила відстані. Яка скоротила час. Яка зменшила бар’єри. Яка перенесла битви на нову арену — на арену інтелектуальних воєн. Наука не змінює природу — вона намагається розкрити її таємниці, створити можливість нового бачення — масштабнішого, вищого, глибшого. І що ширше розплющуються наші очі, то несподіваніші багатства з’являються перед нами. Я пропоную, щоб наші дві країни підготували програму наукової співпраці на наступне десятиліття. Я вірю, що в наступні десять років ми станемо свідками нових вражаючих відкриттів. Ми побачимо народження нового світу — світу, в якому головну роль гратиме розгадка таємниць людського мозку. В цьому світі біотехнологія започаткує нову індустрію — індустрію виробництва органів людського тіла і максимального використання можливостей його мозку. Ми навчимося зводити нові будівлі, створювати нові матеріали, освоювати нову техніку і створювати промисловий потенціал, але поки що ми не можемо точно уявити, який це матиме вигляд.
Ми зуміємо злетіти до нових висот і побувати на нових планетах. Ми зможемо спуститися у глибини океану. І зрозуміти, як можна жити без кисню. Але головне — це те, що ми, нарешті, зможемо краще пізнати себе і навчимося визначати джерела добра і зла, що є в нас самих і в нашому суспільстві. Наука — нейтральна. Вона не вирішує: розщеплення атомного ядра служитиме створенню ядерної бомби чи виробництву електрики. Людина, яка направляє науку в потрібне їй русло, досі була зайнята головним чином дослідженням природи. У наступному десятилітті вона зосередить свою увагу на дослідженні природи людини. Ця дорога буде захопливою. І у вас, і в нас є люди, які вміють іти вперед. Необхідно вирушати в дорогу. Бажано, аби ця дорога позначилася співпрацею обох країн.
