Із Ізраїлем Україну пов’язує не лише те, що значний відсоток ізраїльтян, включаючи «батьків-засновників» Єврейської держави, має українське коріння. Наші країни зближує також їхня відносна молодість. І Україна, і Ізраїль стали повноцінними державами історично нещодавно, майже учора. Такими ж молодими є національні футбольні команди обох країн, у яких великі перемоги, як прийнято казати у таких випадках, ще попереду.
Футбольний чемпіонат Ізраїлю, так само, як і чемпіонат України, розігрують шістнадцять команд. І судячи з того, що команда «Маккабі» із Тель-Авіва, яку не змогло подолати у Лізі Європи київське «Динамо», йде нині на дев’ятому місці, рівень місцевого чемпіонату не гірший за наш. Але ізраїльські футбольні клуби, за невеликими і тимчасовими винятками, не мають, подібно до українських багатих господарів, готових витрачати на футбол мільйони, нічого не отримуючи взамін. Місцеві клуби утворені здебільшого на базі добровільних спортивних товариств і заробляють собі на життя самі. В Ізраїлі фізично неможливо безкоштовно подивитись футбол по телевізору або пройти на стадіон. Кожна копійка, точніше кожен шекель, йде на потреби команд, які виховують щоразу більше сильних молодих футболістів... аби продати їх у закордонні клуби і заробити собі на життя.
Як наслідок: серед вісімнадцяти футболістів, заявлених на матч національних команд Ізраїлю та України, таких, хто грає у чемпіонаті Ізраїлю, виявилось аж четверо, причому усі вони були в запасі. У нас все, як відомо, навпаки. Практично усі найкращі грають у чемпіонаті України. Який шлях краще, принаймні на цей момент, мала визначити контрольна гра команд Ізраїлю і України у містечку Петах-Тікві неподалік від Тель-Авіва, що відбулися у середу.
Наші, як відомо, виграли. Але навряд чи слід робити із цього стратегічні висновки. За три години до національних команд на поле стадіону вийшли команди 21-річних. І тут повна і беззаперечна перевага була на боці господарів. Молоді ізраїльтяни буквально розтрощили українців із рахунком 4:0, і те, що за наших не грали основні виконавці, такого розгрому не виправдовує. Найближчий резерв ізраїльського футболу був набагато переконливішим за резерв український.
Зовсім по-іншому все було у матчі національних команд. Організатори гри заздалегідь вирішили не проводити її на головному стадіоні, передбачаючи, що він не буде заповнений навіть на чверть. Традиції заганяти людей на футбол безплатно в Ізраїлі немає, тож футбол пройшов на невеликому, але зовсім новісінькому стадіоні, зведеному для однієї з двох команд Петах-Тікви, що грають у вищій лізі Ізраїлю. На стадіоні все виявилося скромним, але функціональним. Більшого для міста, розміром із наш райцентр, напевно, і непотрібно.
Сам футбольний матч транслювався одним із центральних українських телеканалів, і усі охочі могли побачити як погодні умови, із якими командам не дуже пощастило, так і саму гру. Тому, гадаю, варто спинитись на деталях і спробувати визначити головне.
Наші із ізраїльтянами в офіційних турнірах досі не грали, але й у неофіційних поєдинках, які були до цього, українцям не те що не вдавалося перемогти, а й нічиї давалися нелегко. Непоступливість і принциповість команди Ізраїлю щораз випробовують на собі учасники відбірних змагань світових та європейських першостей.
Виходячи із цього, суперника для контрольної гри національної команди України за три місяці до Євро-2012 було вибрано вдало. Наша команда вийшла на поле у найсильнішому на сьогодні складі.
Перевагу над Ізраїлем принесла активність Гусєва та Ярмоленка, яких було поставлено на правий фланг захисту та півзахисту. Майже усі атаки нашої команди проходили через цей фланг, тоді як Селін та Коноплянка, що грали на протилежному кінці поля, в основному оборонялися. Активними були усі без винятку українці, що й призвело до двох забитих м’ячів і повної переваги над суперником.
На цьому, гадаю, слід спинитися. Тому що друга половина гри, яка у контрольних матчах проходить із великою кількістю замін, не сприймалась як повноцінний футбол — доки нові гравці шукали собі місце на полі, суперник гостро атакував. Врешті українці таки довели гру до фінального свистка, зберігши перевагу в рахунку і вперше вигравши у ізраїльтян. Щодо усього іншого, то можна сказати коротко — тренерам та гравцям нашої національної команди є над чим працювати.
