Кухонні столи та намети в Україні можуть вважатися найбільш характерними символами політики. За часів придушення свободи слова у за радянських часів домашній кухонний стіл став ключовою ареною для усіх політичних дискусій друзів та членів родини. У свою чергу, під час помаранчевої революції на Майдані постали наметові містечка. І хоча минуло чимало часу після падіння радянського режиму, початку розбудови вільного ринку та початку проведення демократичних перетворень, українці ще не встали з-за своїх кухонних столів й не пішли далі майданних наметів.
Порушуючи традиції своїх батьків, багато молодих українців таки вийшли на майдани висловити протест проти сумнівних результатів президентських виборів. Проте одразу після помаранчевої революції протестуючі повернулися назад у наївному переконанні, що із обранням «правильного» кандидата у президенти усі проблеми України будуть вирішені. Але для того, щоб демократія працювала, а обіцяні реформи провадилися, громадяни самі повинні забезпечувати відповідальне ставлення посадовців, не даючи Верховній Раді та секретаріату чи Адміністрації Президента приймати ключові рішення за зачиненими дверима. В результаті протягом п’яти років після Майдану розчаровані молоді українці знову повертаються за свої кухонні столи, де вони продовжують лаяти політиків, не роблячи, по суті, нічого, щоб покращити ситуацію. Цинізм став раковою пухлиною українського суспільства, і люди бачать стан справ лише таким, яким він є, а не таким, яким він міг би бути.
Україна має чимало добре написаних законів, її правова система швидко розвивається, проте добре виписані закони нічого не варті, якщо вони не виконуються. Тому проблема в Україні полягає не у тому, що бракує законів, а у відсутності їх верховенства (або, точніше, верховенства права). Країна потребує не риторики щодо адаптації до стандартів ЄС, а зосередження зусиль на розбудові правової системи, що працювала б для українців, забезпечуючи відповідальність чиновників та більшу прозорість у державному та приватному секторах.
Молода українська демократія повинна вийти за рамки наметів, поставлених під час вуличних протестів, і дійти до компетентного та усвідомленого діалогу між ключовими сторонами. Забезпечення виконання закону є ключем до створення більш ефективної системи управління та покращання ринкового середовища. Тому що жоден українець сьогодні не буде заперечувати величезного розриву між тим, що написано в законі, його застосуванням та політикою. Так, із прийняттям 2008 року нового, хоч і недосконалого Закону «Про акціонерні товариства» багато тіньових схем були оголошені поза законом, і сьогодні можна спостерігати за діями рейдерів та суддями, які у своїх рішеннях показують свою неповагу до закону. Інший приклад, більш близький пересічному українцю — це те, що українці продовжують платити комунальним жекам за утримання та ремонт їхнього житла, незважаючи на те, що якість надання комунальних послуг жеками досить часто залежить не від «офіційної» оплати, а від якихось більш «неформальних» чинників.
Молодіжний рух «Пора!» все ще потрапляє до заголовків новин, проте без глибокої програми реформ такий рух залишиться хаотичним. Насправді Україні для побудови демократичного суспільства та конкурентоспроможного ринку потрібне покоління молодих людей, відданих ідеї нації. Ці молоді люди повинні мати бажання та готовність створювати та очолювати сильні, широкі об’єднання на підтримку реформ. Справжня демократія та реформи залежать від того, що відбувається між виборами. Сам лише вихід на вулицю з протестом проти існуючої політики не призведе до змін, яких так гостро потребує Україна. Громадяни повинні пропонувати дієві та обѓрунтовані альтернативи, визначаючи конкретні кроки до покращання економічної ситуації, та зосереджуватись на конкретних заходах, а не на особистостях.
У своїй недавній успішній президентській кампанії Віктор Янукович зробив серйозну заяву про те, що Україна повинна слугувати мостом між Європою та Росією. Пан Янукович не зміг пояснити свою метафору, і окремим українцям довелося самостійно тлумачити послання.
Замість того, щоб зайняти справді визначену політичну позицію, Партія регіонів змусила кожного українця робити свій власний висновок щодо того, які ж саме заходи дозволять Україні стати мостом між двома різними філософськими та економічними системами. Якщо українське громадянське суспільство не почне поводити себе як серйозний партнер, що представляє інтереси багатьох українців, українці ризикують опинитися поза політичним діалогом.
Україна сьогодні знаходиться на порозі чергових змін у своїй історії, її економічні та політичні інституції все ще є лишаються нестійкими. Українці показали себе експертами у політиканстві, але виявилися невігласами у питанні моніторингу реального розвитку політики та реального обстоювання своїх колективних інтересів. Щоб рухатися вперед, українська молодь має навчитися вступати у діалог із обраними ними посадовцями та приватним сектором, створюючи більш соціально та економічно сприятливе майбутнє для себе самих. Українські лідери зараз розуміють важливість верховенства права та такі ключові чинники, як сталість майнових прав, проте, якщо українське суспільство — включаючи науковців, інтелектуалів, об’єднання підприємців та інших — не зможуть ефективно обстоювати свої інтереси, правила гри будуть написані без їхньої участі. Більш як через двадцять років після падіння радянського режиму молоді громадяни України мають позбутися свого цинізму, встати з-за столу, скласти намет та посісти гідне місце у вільному демократичному суспільстві.
