Вчора у Погребищенському вищому професійному училищі (Вінницька область) були незвичайні гості — учні приблизно такого ж навчального закладу з Франції. З цього приводу його директор Сергій Огородник зателефонував до «Дня» і радісно повідомив: «Вони у нас орють і боронують, і їм подобається». Це, звичайно, диво, що у Погребищі зуміли не втратити сільське профтехучилище, як сталося в багатьох інших місцях, і готують у ньому професіоналів-практиків для сільського господарства, намагаючись не відставати від світових досягнень і навіть вносячи дещо своє. І заслуга в цьому, звичайно, його директора. Він ніколи не скиглив з приводу недостатності або й відсутності фінансування, а зумів згуртувати колектив і, використовуючи наявну в цьому освітньому закладі техніку, перетворити його по суті на навчально-виробниче господарство, яке значною мірою само покриває свої потреби. Та водночас Огородник розуміє всю убогість матеріально-технічної бази училища, яка ще й досі тримається в основному на радянській техніці, що нині вже безнадійно морально й фізично застаріла, та на ентузіазмі інструкторів і викладачів. Чому так можна навчити? Тим більше, що деякі господарства вже купують складні сучасні машини, уявлення про які в училищі можна скласти хіба що за фотографіями. Тим часом життя вже вимагає навчати справжніх професіоналів і не тільки для найманої праці, а й для вільного хазяйнування на власній землі. Як говорить директор, час уже навчати фермерів, по-нашому, «міцних кулаків». Тож нині училище перетворилося ще й на базове господарство, як використовується Українською спілкою аграрних інженерів для того, щоб переконати наше суспільство і американських спонсорів з корпорації «Виклики тисячоліття» (про їх ініціативу «День» розповів у інтерв'ю з одним із чільників корпорації Іваном Гевко 24 січня). Йдеться про те, що відродити Україну, на думку сільських інженерів, можна лише в тому разі, якщо відродити українське село. А зробити це зможе лише молодь і лише в тому разі, якщо оволодіє усім спектром сучасних технологій. Про це — у розмові «Дня» з Сергієм Огородником, яку він почав з того, що «наше село вимагає робітничих рук, як ніколи».
— На одного працюючого механізатора зараз припадає 2—3 трактори, не рахуючи вже інших сільськогосподарських машин, самохідних, причіпних тощо. Фахівців практично немає. В окремих господарствах навіть не знайдеш уже, наприклад, механізатора, який може посіяти цукрові буряки. Величезна проблема й з дівчатками, які хочуть пов'язати свою долю з селом. Де вона працюватиме, якщо вивчиться на оператора комп'ютерного набору? Інша справа — оператор сучасних установок з машинного доїння. Та й взагалі сучасна молода жінка на селі повинна б знати також і ветеринарію, і мати деякі навички медсестри, і бути добре обізнаною в городництві.
— Вже скоро нам заборонять постачати молоко в Європу, бо у нас більша його частина видоюється в домашніх господарствах вручну. Що робити?
— Ви праві, людська рука молока не повинна торкатися. І про це треба думати. Це проблема, яку повинно вирішувати міністерство освіти. Така ж проблема сьогодні з хлопчиками.
