У суботньому номері ми почали підбивати підсумки року, що минає, запропонувавши членам Клубу експертів «Дня» з якими ми, можна сказати, разом випускаємо газету, відповісти на запитання передноворічної анкети. Упевнені, їхні відповіді допоможуть усім нам краще осмислити та запам’ятати неповторні риси 2006 року.
Анкета Клубу експертів «Дня»:
1. Якими є основні підсумки 2006 року? Ваш особистий рейтинг: три події зі знаком плюс і три зі знаком мінус. Як із класики: хто винен і що робити?
2. Які головні події вашого внутрішнього світу? (Думки, кіно, книги, вчинки, etс).
3. Три речі, які надають вам сили і наповнюють оптимізмом?
4. Пана Ілащука як людину творчу ми попросили відповісти ще на одне запитання: як би ви охарактеризували емоційний характер року, що спливає?
Василь ІЛАЩУК , телеведучий, керівник проекту «Відкриваючи Україну»:
1. Очевидно, все-таки невиправдання всіх сподівань, які ми покладали на 2006-й. Такі, на жаль, головні підсумки року, що минає.
а). Одна з найвизначніших подій — визнання Голодомору 1932—1933 років в Україні геноцидом українського народу. Бо втрата пам’яті — це найстрашніше. Також позитивною подією вважаю ідею і підписання цьогорічного Універсалу національної єдності, а мінусом — те, що Універсал не втілився в життя, суцільні розбіжності, як, зокрема, і в обох гілках влади між Президентом і прем’єром. Ще один плюс — Україною й далі цікавиться світ. Наші співаки та музиканти, спортсмени продовжують дивувати шанувальників мистецтва і спортивних вболівальників багатьох країн. До слова, у грудні на фестивалі італійського шлягера 50—60 х років в місті Беневенто (Італія) молоді українські виконавці стали володарями першої, другої та третьої премій і навіть вибороли гран-прі! Було надзвичайно приємно бачити, як майоріли синьо-жовті знамена у залі — я сповнювався гордості і поваги. Це, можливо, не найзнаковіша культурна подія року, але вона одна із тих, які позитивно впливають на зовнішній імідж нашої держави.
Я довго розмірковував, що ще можна віднести до визначних загальнодержавних або національних позитивів 2006-го? Очевидно, кожен, що міг, те робив, але це не здобутки загальнодержавного рівня.
б). Щодо подій зі знаком мінус, то вони не сталися цьогоріч, а просто продовжують розвиватися і, сказати б, вже мають ледь не кульмінаційний характер. Я вважаю, що це, по-перше, тотальна деморалізація суспільства. По-друге, трансформація духовних цінностей в матеріальні чи в будь-які інші. По-третє, зниження соціального рівня життя у більшості суспільних прошарків. А також зменшення населення України через масовий виїзд на заробітки. Думаю, з сім або й десять мільйонів уже виїхали. І, так би мовити, найболючіший мінус для нації і країни загалом, як я б визначив, — нехтування національними інтересами.
Хто винен? Очевидно, передусім ті, хто сьогодні при керівництві держави. Мене дивує ще одна річ — продовжується роздавання нагород, звань, титулів, посад... А коли ж прийдуть професіонали до влади? Де-не-де вони є. Але ж мають посісти ключові посади у всіх керівних структурах. Проте я не хочу знімати вину і з народу. Можливо, нам самим легше жити в хаосі... Над цим якось не задумуємося, мовляв, нехай влада думає. А що таке влада? Ще недавно вона була з нами. Щоправда, нині чомусь відірвалася від нас і оцей розрив стає дедалі більшим.
2. Я втілив задум багатьох років — ми створили фільм про Івана Миколайчука. І зараз в роботі стрічка про Володимира Івасюка. Приємно, що це вдається, незважаючи на те, що картини знімаємо без жодної державної підтримки.
3. Родина, з боку якої завжди відчуваю підтримку. У тих родинних зв’язках черпаю натхнення та енергію. А також, очевидно, друзі. І, звичайно, мандри — пізнаючи світ, я збагачуюся сам.
4. Я б сказав, що 2006 рік мав якийсь хаотичний характер. Є сподівання, що Рік свині, що наближається, нам не підсуне ніякої свині, і при керівництві у всіх сферах, можливо, нарешті будуть професіонали.
