Ви вірите в те, що українська земля може достойно нагодувати вас, вашу родину та всю Україну і при цьому ще й, як мінімум, 100 млн. людей інших країн? Якщо так, то розбагатіти має не лише держава, але й кожен громадянин, який за Конституцією України є співвласником народного багатства — землі, її надр і так далі...
Однак у народу вже відібрали більшість корисних копалин, що приносять мільярдні статки їхнім власникам, які встигли «прихватизувати» заводи, шахти. Зараз залишився в України чи не найстратегічніший ресурс — земля, боротьба за який набирає обертів.
Поважна британська газета The Guardian нещодавно надрукувала вельми світоглядну статтю під назвою: «Страхи за найбільш бідні країни у світі, бо багаті швидко захоплюють у них землі для вирощування продуктів» («Fears for the world’s poor countries as the rich grab land to grow food». http://www.guardian.co.uk), проілюстровану важливою для розуміння картою — на котрій декілька бідних країн, серед яких і Україна, із описом, хто в кого купує землю.
Цікаво, який відсоток наших депутатів, урядовців, Президент та прем’єр хочуть знати, що ж пише закордонна преса, які прогнози дає і як будувати тут політику, вигідну народові України? Так от, якщо вони мало цікавляться, то розповімо коротко про зміст статті.
Відомий екологічний оглядач The Guardian Джон Відал так розпочинає статтю: «Захоплення сільськогосподарських земель у найбільш бідних країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є пришвидшеним та в загрозливих масштабах, із площею в половину площі європейських сільськогосподарських земель, які було захоплено за останні 6 місяців, звітує ООН та експерти з АПК.
Новий звіт ООН та аналітики в Індії, Вашингтоні та Лондоні оцінюють, що щонайменше 30 млн. га придбані для вирощування їжі для таких країн, як Китай та країни Персидської затоки. Згідно звіту ООН, така тенденція є дуже пришвидшеною й може послабити здатність країн прогодувати самих себе».
Джон Відал називає таке захоплення земель «неоколоніалізмом». Далі автор наводить приклади новітнього загарбництва земель, як приклад, 500 000 га в Танзанії, придбані Саудівської Аравією. Демократична республіка Конго очікує на швидке підписання контракту на 8 млн. га з групою південно-африканських бізнесменів під вирощування кукурудзи та сої. Індія позичила гроші 80 компаніям для купівлі 350 000 га в Африці. Інші країни придбали землі за останній рік, включаючи країни Персидської затоки, Швецію, Китай та Лівію. І це стосується придбання не лише в таких країнах із родючими землями, як Бразилія, Україна, але і в Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі та Замбії.
Як сказано у звіті, ціна на землю тільки ростиме. Деякі з найбільших у світі компаній із виробництва їжі, фінансові корпорації та виробники машин почали інвестувати в землю.
Alpcot Agro (зі Швеції) купив 120000 га в Росії, South Korea’s Hyundai заплатив $6.5 млн. Khorol Zerno, який володіє 10 000 га у Східному Сибіру, в той час, коли Morgan Stanley придбав 40 000 га в Україні.
Згідно з даними американського аналітичного центру, Міжнародного інституту з досліджень харчової політики, від 20 млрд. до 30 млрд. доларів щороку витрачають багаті країни на купівлю землі в країнах, які розвиваються, — так закінчується стаття в The Guardian.
Від себе скажу, що щойно повернулася із VI Всесвітньої конференції наукових журналістів, котра тиждень тривала у Лондоні. Там темі глобальної продовольчої кризи та стабільності було присвячено окремий день. Якщо резюмувати десятки доповідей, то глобальна продовольча криза — лише в зародковому стані. Справжня війна за харчі у світі розпочнеться зовсім скоро. Адже, за даними ООН, потреба у зернових до 2030 року зросте на 50%, а до 2050 року — вже на цілих 100%. Як прогнозує більшість експертів визнаних організацій, населення планети в середині XXI сторіччя сягне 9,5 млрд. чоловік. Зазначимо, що при сьогоднішніх лише 6,5 млрд. тиск на природу шалений, не вистачає землі, води... І до того ж — глобальні зміни клімату.
Один із відомих експертів, член Британської асоціації науковців та Британської дослідницької ради з біотехнологій та біологічних наук, професор Лан Крут так зазначив в інтерв’ю «Дню»: «Україна історично було однією з житниць світу, оскільки це найбільш родюча територія в Європі. Якщо дивитися в майбутнє, то Україна стає важливим джерелом постачання продуктів. Хоча продуктивність українського агропромислового сектора є лише 50% від того, якою може бути. На це є й такі пояснення, як організаційні питання, зміни клімату, родючість ѓрунтів. Я не хочу бути політичним радником для України, однак одна з найбільш корисних речей, які можна було б зробити, — це консолідація маленьких земельних власників у великі колективні об’єднання, де основне інвестування могло б бути сконцентровано на машинізацію виробництва, капіталізацію, вироблення навиків, управління землею».
А тепер від глобального перейдемо до національного. Боротьба за українські землі розпочалася давно. Міжнародні компанії шукають різні схеми для придбання землі. Щоб узаконити награбоване, необхідно лише зняти мораторій із продажу земель сільськогосподарського призначення. Тоді в умовах демократії та глобального ринку відібрати чи то у латифундистів, чи то у ТНК землі, щоб прогодувати українців, буде юридично неможливо. Може скластися ситуація, коли українці голодатимуть, маючи найродючіші чорноземи. Джеймс Мейс, відомий дослідник українського Голодомору, попереджав про новітнє лихо у статті «Трагедія, що назріває» ще кілька років тому. Він порушив украй важливу проблему — наслідків необдуманого продажу землі. «Селяни, які, по суті, перетворилися на рабів згідно зі сталінською версією соціальної справедливості, залишилися ні з чим. А тепер, здається, їх готують до виселення із землі, яка годувала їх та їхніх прадідів. Невже автор цих рядків є єдиним в Україні, хто готовий здіймати ѓвалт із цього приводу?» — запитує Дж. Мейс.
Автор уже писала в газеті «День» про офіційні поїздки до Лівії, якій потрібне наше зерно, а нам, щоб хоч трохи зменшити залежність від Росії — газ та нафта. Наші високопосадовці, серед яких і Ю. Мельник, заявляли про готовність України на правах оренди надавати землю лівійським компаніям для спільного виробництва агропромислової продукції. Добре, що на правах оренди, а не на умовах продажу. Але це поки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Ще раніше українські вчені говорили про цінність для України землі як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Земля — це єдиний товар, який більше не виробляється, на відміну від нафти (запаси якої вичерпуються).
Україна — багата держава. Хочеться, щоб ті, кого ми обрали, провадили таку політику, яка зробить заможним кожного українця, а не лише окремо вибраних — сім’ї, бізнес-клани, ТНК і так далі... А от чому Президент «за» перетворення землі в товар, голова ВР — «проти», а Тимошенко — до кінця не визначилася — це тема окремої статті...
