Настоятель греко-католицької церкви св. Автаназія в Ліоні, доктор богослов’я отець Августин Баб’як надіслав до газети «День» матеріали, пов’язані з ліонськими колоквіумами. Варто підкреслити, що ці зібрання відбуваються за підтримкою Католицької церкви Франції, на базі Католицького університету Ліона та за участю як українських, так і французьких богословів. Греко- католицькі дослідники, включно iз о. Августином, чималу вагу приділяють тому, аби прослідкувати та уточнити історичні зв’язки Франції й України, починаючи з давніх часів.
Стосунки між стародавньою Київською Руссю та Францією сягають ХI століття, коли дочка київського князя Ярослава Мудрого Ганна Ярославна стала дружиною французького короля Генріха I. Цікавим є той факт, що династичні шлюби дітей та онуків Ярослава Мудрого (помер 1054 року) із західними королями укладалися саме тоді, коли стосунки між Римською та Константинопольською церквами драматично погіршилися. Добрі стосунки збереглися навіть після схизми 1054 року — після остаточного поділу єдиного християнства на Східні та Західну церкви. Очевидно, що в ХI столітті наші предки були менш відчужені від Заходу, зокрема, від Франції, ніж ми є ще й сьогодні.
Контакти між двома народами тривали й у скрутні для Київської Руси часи, після зруйнування Києва ханом Батиєм в середині ХIII століття. Тоді київський митрополит Петро Акерович приїхав на Ліонський Собор, на якому було зроблено спробу примирення між Римом і Константинополем. Під час Собору київський митрополит співслужив, разом з іншими єпископами, Римському Папі Інокентію IV. (Нагадаємо, що одразу після руйнування Батиєм Києва князі Данило та Василько визнали зверхність Римського престолу, шукаючи таким чином допомоги західних правителів.) Саме від митрополита Петра соборні отці, а через них — всі західні країни, взнали дещо детальніше про походження монголів, їхні вірування, побут, звички, воєнні та дипломатичні засоби. Зокрема, митрополит розповів про те, що монголи мають намір упродовж 39-и років підкорити весь світ, і просив захисту від навали. У відповідь на прохання митрополита Папа Інокентій IV послав свого представника до Галицького князівства з метою налагодити контакти та з пропозицією корони Данилi Галицькому. Це була спроба політичного союзу для спільного захисту від східного нашестя. На жаль, тривалих історичних результатів з того не вийшло.
У першій половині XX століття в місті Ліоні перебував митрополит Андрій Шептицький, також шукаючи підтримки західного світу — для Греко-католицької церкви, яка потерпала тоді від Радянської влади. А 1995 року в Католицькому університеті Ліона відбулася наукова конференція, присвячена 50-м роковинам з дня смерті Андрія Шептицького. Тим самим було започатковано традиційні ліонські українсько-французькі колоквіуми. На зібранні 1995 року, зокрема, американець з Нью-Йорка Курт Левін, син рабина з міста Львова, розповів про те, як його, 17-річного юнака, під час фашистської окупації митрополит Андрій врятував від смерті. За словами п. Левіна, Андрій Шептицький врятував близько трьохсот єврейських юнаків, влаштовуючи їх в бібліотеки та на різні інші роботи в монастирях своєї церкви. Життя митрополита Шептицького свідчить, яке велике почуття справедливості живе в душі українців і як високо воно може піднятися понад різницями віросповідання.
1996 року Французька католицька церква сприяла організації в Ліонському університеті другої наукової конференції, присвяченої 400-річчю Берестейської унії. Там обговорювалися проблеми протистояння католицизму і православ’ю у сучасному світі та особливо підкреслювалося, що Берестейська унія не була спрямована проти православної церкви.
Продовжуючи історичні традиції, громада греко-католиків Франції і цього року провела в Ліонському католицькому університеті велику наукову конференцію: «Релігійна ситуація в посткомуністичному суспільстві та спадщина Андрія Шептицького». Вона була зорганізована з нагоди століття інтронізації на митрополичий Галицький престол у Львові Андрія Шептицького. І одночасно — з приводу першої апостольської подорожі в Україну Папи-слов’янина Івана Павла II. Конференція проходила під патронатом французького кардинала Біє та за участю відомих фахівців з різних країн. Вступне слово до учасників конференції сказав отець Августин Баб’як. У роботі колоквіуму взяли активну участь професори та студенти Ліонського університету, а також консули Польщі i Швейцарії, підкресливши своєю присутністю актуальність обговорюваних проблем.
Численні доповіді стосувалися як історичних, так і сучасних проблем. Так, у доповіді директора Екуменічного центру в Ліоні о. Роні Бопера розглядалися питання розвитку церкви у третьому тисячолітті. Автор наголосив на тому, що ідеї та діяльність митрополита Андрія Шептицького є надзвичайно актуальними для сучасної України і нагадав слова митрополита: «Тільки любов до наших братів православних може зменшити, а з часом зовсім усунути усі непорозуміння та суперечки, дозволить забути про все те, що нас ділить, і буде плекати те, що нас, українців, об’єднує».
Доктор соціології, професор університету у Жешові (Польща) Вальтер Желязний виступив з доповіддю, в якій аналізував той «дивний» для багатьох факт, що митрополит залишив латинський обряд, польськість, польську культуру. З точки зору п. Желязного, то було повернення до свого українського коріння — з мотивів християнського сумління митрополит обрав сторону слабших та бідніших. Слід згадати, що й брат митрополита отець Климентій, юрист за фахом, в сорокарічному віці, будучи депутатом Віденського парламенту, покинув світське життя, вибрав східний обряд і став ченцем-студитом. Він, як і його брат Андрій, пішов служити народу України.
Професор богословської академії у Львові Михайло Димид у доповіді «Релігійна ситуація, гра між Московською патріархією та Константинополем перед приїздом Папи Івана Павла II в Україну» фактологічно довів, що позиція Алексія II у цій справі мотивована не релігійними, а виключно політичними, імперськими міркуваннями. На його думку, Московський патріархат ніколи не був і не буде прихильником самостійності України, а також не сприятиме її демократизації. Саме цим зумовлено московський опір візиту Римського Папи в Україну.
Довідка «Дня». Отець Августин Баб’як 1999 року захистив дисертацію, присвячену екуменічно-пасторальній діяльності митрополита Андрія Шептицкого. Цього року Український католицький університет св. Климентія Папи у Римі видав працю Августина Баб’яка «Нові українські мученики XX століття», в якій автор по-новому висвітлив ставлення західних кіл та Ватикану до репресій, яким піддавалася УГКЦ за часів Радянського Союзу, коли навіть правозахисні міжнародні інституції майже не займалися фактами жорстокого переслідування греко-католиків. Першим Римським Папою, який справдi повернувся до проблем цієї церкви, був Іван Павло II.
