Торік цей фестиваль, ініціатором є соліст легендарного гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка, не просто став незабутньою подією культурно-мистецького життя України, він був передусім дійством духовного вивільнення і через кілька місяців зродив помаранчевий Майдан. Бо вже тоді на «Країні мрій» відчувалася потужна енергетика, що нуртує в українцях. Вочевидь, упродовж цих двох фестивальних днів 2004 року вони побачили привабливий образ себе самих. Той образ збірний: педантичні організатори, народ з багатовіковою культурою і традиціями, сучасні європейці з відчуттям смаку і стилю. Власне, про це «День» говорив задовго до проведення фестивалю, відвідуючи чисельні вечорниці і «вулиці», що йому передували, запрошуючи у редакцію незмінних учасників дійства: Фому з «Мандрів», кобзаря Тараса Компаниченка, гурт «Гуртоправці» і, звичайно, Олега Скрипку. «День», фактично, є «хрещеним батьком» «Країни мрій».
Як і минулого року, цими вихідними все розпочиналося з «живої вулиці», що вела до Співочого поля, епіцентру подій. По її обидва боки розташувалися майстри: гончарі, вишивальниці, ковалі, ткалі, різьбярі... Усі зі своїм розмаїтим крамом: косівською і опішнянською керамікою; сорочками, вишитими характерними для різних регіонів України візерунками; підковами «на щастя» і рогачами; полтавськими гобеленами і гуцульськими килимами, дерев’яним посудом та іграшками... Чого тут тільки не було! Книжки сучасних українських авторів, касети та диски із записами українських виконавців, навіть мальви на продаж, висаджені у горшки для кімнатних рослин... При вході доречно було б почепити вивіску «Купуй українське»! Цьогоріч «вулиця» розширилася аж до музею Івана Гончара. На ній постійно відбувалися живі майстер-класи з гончарства, ткацтва, різьбярства... Наприклад, Валентина Гребінка з Івано-Франківщини пропонувала власноруч сплести обереги або «берегиньки» (так кажуть в Карпатах) у формі риб, давнього знака християн, та жіночої фігури... Беремо сушені пшеничні колосся і деревій. За розповідями пані Валентини, пшениця — символ добробуту у родині, а деревій — козацька трава для лікування тілесних ран і проти зурочень. За допомогою майстрині вийшла жіноча фігурка, схожа на ляльку Марену — персонаж української міфології, що її плетуть із соломи на Івана Купала, прикрашають вінками та стрічками, виводять довкола неї танки, а потім кидають у купальський вогонь або у воду. Пригадуєте народну пісню «Кругом Мареноньки ходили дівоньки»?.. Наш оберіг дуже на неї схожий, тільки, звісно, значно менший. До речі, самих Марен на Співочому полі було кілька, біля яких бавилися діти: тягали їх за стрічки, висмикували по соломинці... Для них тут було облаштовано окремий ігровий дитячий майданчик. Куратор Ірина Запольська придумала заняття для дітей різних вікових груп: старші малювали старовинний український архетип — квітку-дерево, середущі — клеїли з паперу дім, а тоді малювали на ньому вікна-двері, ще й прикрашали візерунками біля підвіконь і одвірків...
Для них це була Україна в мініатюрі, яка поки що у дитячій свідомості сформувалася у формі дому. Зовсім маленькі — робили витинанки: трохи криво, дещо зрізані краї... Їхні вироби не нагадували ані звичних птахів, ані звірів. Можливо, це були диво-звірі? «Моя дитина, п’ятирічна Квітка, дуже вільно почувається, подібно як почувається дитина у Західному світі, де на ній зосереджена увага, опіка, а разом з тим їй дана можливість виявити себе», — говорить мати Оксана Прохоренко. Несподівано дитина підбігає до нас і хвалиться: «Яка в мене сорочечка вишита!» Ось як ненав’язливо виховується почуття патріотизму!
Протягом усіх трьох фестивальних днів одночасно діяло вісім сцен. На кобзарській, приміром, виступали учасники, які творять основу вечорниць, як і, зрештою, «Країни мрій». Серед них: Тарас Силенко, Михайло Товкайло, Юрко Фединський, Тарас Компаниченко... Справжньою «родзинкою» став ашиг Мустафа з Туреччини, ашиг у перекладі з турецької означає співець. Мустафа — товариш Тараса Компаниченка. Каже, що за грою і піснями нашого кобзаря власне й пізнав Україну ще до того, як сюди приїхати. Ось така вона, культурна дипломатія! Сам він грав турецькі пісні XIV— XX століття на бахламі — тамбуроподібному інструменті, схожому на українську архетипну кобзу.
Якщо минулого року іноземні виконавці приїжджали на «Країну мрій» без особливої екзальтації і вже на місці безпосередньо дізнавалися, що то за народ — українці, то цього разу, зрозуміло, вони їхали з особливим інтересом. Серед них — улюбленці публіки грузинський гурт «Басіані», а також «Ештенас» (Угорщина), «Вільнеле» (Литва), «Трігон» (Молдова), «Ред Кардель» (Франція), Севара Назархан (Узбекистан)... Надзвичайно цікавими були вітчизняні фольклорні колективи: «Серпанок» iз Сум, Кирим iз Криму, «Дике Поле» з Кіровограда, «Весільні музики» з Одещини... Кожен iз них презентував музичну культуру свого краю. «Фольклорна музика — жива. І народжується вона природним шляхом, тобто з відчуттів, переживань, одним словом, глибини душі, — ділився враженнями з «Днем» Фома з «Мандрів». Власне, «Мандри» також виконали свої вже знані та нові пісні з елементами фольку. А на завершення фестивалю Олег Скрипка запропонував годинну драйвову програму! Разом iз кобзарями Ярeмою Шевчуком та Тарасом Компаниченком виконали відомі композиції «Полонина» і «Світ». А насамкінець Нінa Матвієнко у супроводі фольклорного гурту «Божичі» заспівала розкішну народну пісню «Ой, на Йвана, Купала».
Усі три фестивальні дні, особливо під вечір, людей приходило більше й більше. Деякі з них — постійні учасники вечорниць і «вулиць», деякі — були торік. Але більшість, звісно, дізналася про «Країну мрій» від знайомих і друзів та телевізійної реклами. Відіграв неабияку роль і авторитет самого Олега Скрипки! Фактично, всього лиш за рік фестиваль став подією, на якій варто побувати, як варто побувати, наприклад, на гучній театральній прем’єрі чи відкритті виставки культового художника. Про це говорять заздалегідь! Ці відвідини планують напередодні! Врешті-решт, туди йдуть, а опісля, діляться враженнями!
«Я хочу створити моду на фольклор в Україні, — сказав «Дню» Олег Скрипка. — Зараз сучасна музика на основі етнічних традицій по всій Європі викликає великий інтерес і фольклорні фестивалі вважаються потужними музичними подіями. А в українців тим більше ця традиція дуже давня».
Отже, «Країна мрій» продовжує ненав’язливо утверждувати моду на українське — стильне, привабливе і багатогранне.
Багато хто порівнював «Країну мрій» з легендарним Вудстоком, який щорічно проходить у США і дотепер є уособленням свободи і демократичних цінностей.
Наступного року, за словами організаторів, вхід буде безкоштовний тільки для тих, хто одягнений в народний одяг, для інших — символічна плата...
