Шосте місце гонщика команди "Лотто" Андрія Чміля в розіграші Кубка світу-97 може цілком стати заключним акордом в практиці його виступів під прапором України. За кілька днів до останнього, десятого кубкового етапу (250-кілометровий "Тур Ломбардії") AFP повідомило про бажання спортсмена прийняти громадянство Бельгії. З такими клопотанням 34-річний велосипедист звернувся до відповідної комісії парламенту.
У Бельгії чимало класних шосейників, але якщо Аксель Меркс ("Полті") був шостим на згаданому етапі, то Андрій посів аналогічну позицію в сумарному заліку! Він підбив риску під переліком лідерів, котрі перетнули рубіж у 200 очок. Мова про єдиного представника Східної Європи в десятці кращих, а найбільше в ній італійців (п'ятеро), включаючи свіжоспеченого володаря кубка - Мікеле Бартолі ("Ем. Джі."). Те, що Чміль насправді входить до "еліти", показує й крихітна відстань у 2 очки від п'ятого місця француза Лорана Жалабера ("ОНСЕ"), до речі, переможця гонки в Ломбардії. І не тільки її! Адже тижнем раніше Жалабер завоював "золото" індивідуальної гонки на чемпіонаті світу в іспанському Сан-Себастьяні.
...Прізвище Чміля вперше з'явилося в списку "профі" ще на закаті радянських часів. Початковий контракт був не те, що невеликим для нього, а просто прибутковим для... Спорткомітету СРСР. Та дозволивши групі гонщиків сформувати ту саму "Альфа-Люм" (команду реєстрували в Сан-Маріно від імені італійських спонсорів), московські чиновники зробили одну корисну річ: вивели "збірників" Союзу сам на сам з "диким" Заходом. Чміль зразка 1989-го виявися стійким бійцем і не розгубився, коли через два сезони їхнє своєрідне СП розпалося. Відтоді ось уже 7 років Андрій захищає кольори "Лотто", яка має саме бельгійську приписку.
Перші свої спортивні кроки Чміль зробив у Росії, армійську службу проходив у Молдавії. І так сталося, що при трагічній загибелі його наставника Володимира Брауде, згоріли особисті документи Андрія. І виручав хіба що закордонний паспорт ще з радянським гербом на обкладинці. А новий український - отримав незадовго до Олімпіади-96 у Атланті. У Держспорткомітеті України переконані, що саме стабільно високі результати цього гонщика (чого варта хоча б виграна ним одноденка Париж - Рубе!) підняли рейтинг України до десятої сходинки.
А це не просто справна цифра, а можливість одержувати пристойні квоти учасників на чемпіонатах світу як для чоловіків, так і для юніорів. Позаду в цьому реєстрі такі авторитетні "велосипедні" держави, як Австралія, Велика Британія, США, Польща (між іншим, у наших сусідів проблеми з фінансуванням цього виду спорту куди менші, ніж в Україні). Зважимо й на місця інших колишніх республік (Латвія - 22; Казахстан - 20; Естонія - 19; Росія - 6). Але росіяни тримаються там не в останню чергу завдяки внеску екс-львів'янина Олександра Гонченкова.
Що ж, сім'я Андрія Чміля (у нього двоє дітей) цілком в праві вибирати собі не лише постійне помешкання, а й країну. Слід сказати, що в Бельгії "вело" поступається за популярністю хіба що футболу, а відтак, Андрій Чміль належить там до рангу "зірок". Фахівці велоспорту, з якими я розмовляв, висловили цікаве припущення. Те, що Андрій, ще з періоду підготовки до Сеульської Олімпіади-88, якось не був на вістрі, не потрапляв до перших лав своєрідної "м'ясорубки" відбору, стало йому в пригоді.
Він зберіг оптимальну форму донині. Парадокс? Можливо. Але жорстке буття різнокольорового велокаравану зіткане з отих парадоксів. Далі, крізь усе це повинні пройти молоді, для яких ветерани збірної України - добрий приклад професіоналізму.
