Музичні вечори в Російському посольстві вже кілька років є традиційними. Але минулого четверга захід був примітний гостями — на вечорі побував славетний французький письменник Моріс Дрюон і… екс-президент Леонід Кучма. Як зазначив посол РФ Віктор Черномирдін: «Раніше у Леоніда Даниловича через величезну зайнятість бракувало часу приходити на наші вечори, а зараз він відпочиває — ось і вирішив прийти. Насолоджуйтеся гарною музикою і високою майстерністю артистів...
Сьогодні в мене в гостях ще один гість. Я хочу рекомендувати свого друга — відомого письменника, соратника де Голля, учасника антифашистського Опору, автора гімну «Пісня французьких партизанiв», серії популярних історичних романів «Прокляті королі», циклу «Сильні світу цього», академіка Французької академії — Моріса Дрюона. Ми познайомилися з Морісом кілька років тому і виявилося, що ми земляки. Батьки Дрюона народилися і до Жовтневої революції жили в Оренбурзі (я також родом iз Оренбургщини). Мені дуже приємно, що гостем цього вечора став не просто письменник, а громадянин світу»…
Музиканти ансамблю «Київська камерата» під керівництвом Валерія Матюхіна спеціально для Моріса Дрюона виконали мелодію «Білий сніг» сучасного французького композитора Ф. Пуленка. А потім почалася програма, в якій прозвучали твори Андрія Ешпая (цього року композитор відзначив своє 80-річчя) в інтерпретації «Київської камерати» і співачки Людмили Войнаровської.
Друга частина вечора познайомила слухачів iз творами, написаними Андрієм Петровим (він також ювіляр — 75 років). «Циганську рапсодію» віртуозно виконали скрипалька Ольга Морозова і піаніст Дмитро Таванець. Популярні петровські романси з фільмів «Петербурзькі таємниці», «Про бідного гусара замовте слово» і «Жорстокий романс» блискуче проспівали солістки Національної опери України Анжела Швачка і Ірина Семененко під акомпанемент піаніста Костянтина Фесенка. Але на цьому сюрпризи цього вечора не закінчилися. На біс співачки виконали дуетом «Романс про романс» (на вірші Белли Ахмадуліної), а для пана Дрюона — «Баркаролу» Жака Оффенбаха.
«Блискуче! Чудовий концерт, — не приховував своїх емоцій М. Дрюон (у свої 87 років він надзвичайно бадьорий, привітний). — Я обожнюю музику. Сьогодні я вперше почув твори Петрова і Ешпая і мені дуже сподобалося. А взагалі мій улюблений композитор — Бах, мені також подобається музика слов’янських композиторів ХХ століття... Я вперше побував у Києві 44 роки тому і ось — нова зустріч. У вас чудове місто. Все так змінилося, Київ став значно красивiшим»… Цього разу Дрюон приїхав як гість кінофестивалю «Молодість», де презентував документальний фільм «Російське коріння, або Одного разу в Оренбурзі», знятий українською студією «Інтерфільм» і режисером Оленою Фетисовою. На прем’єрі мають виступити два з чотирьох героїв картини — В. Черномирдін і М. Дрюон (інтерв’ю з письменником читайте в наступних числах «Дня»). Кореспондент «Дня», скориставшись письменницькою аурою вечора, поставила кілька запитань Леоніду Кучмі. Також певною мiрою письменнику.
— Дрюон пише мемуари. Він сказав «Дню», що один iз розділів буде присвячено Україні. Як ви гадаєте, що він напише про нашу країну?
— Цікаво почитати, але це буде погляд все ж збоку. А погляд збоку — завжди трохи суб’єктивний... Мені б хотілося, щоб наші українські літератори написали, що вони бачать, які, на їхнiй погляд, відбуваються зміни в країні. Адже життя мчить швидко, а події вже завтрашнього дня стають історією. Мені хочеться прочитати таку книжку, щоб у ній було відображено сьогодення, щоб майбутнє покоління могло прочитати і дізнатися, що ж дійсно відбувалося. Для мене важливий погляд очевидців, а не спостерігачів.
— Вас також можна назвати письменником після виходу книги «Україна — не Росія»…
— Я з примусу став письменником…
— Чи буде ще одна книга? Про що? Як ви пишете: начитуєте на диктофон чи використовуєте комп’ютер?
— Книга буде про той час, в якому я був активним учасником подій. Я маю на увазі — між двома революціями: від Дня незалежності і до помаранчевої революції. Вже багато розділів написав, а ось коли закінчу — важко сказати. Ви знаєте, про події недавнього минулого учаснику подій дуже важко писати. Брехати не хочу, а написати правду — можна образити тих, хто нині при владі… Свої мемуари я начитую на диктофон, а комп’ютером майже не користуюся…
Гості вечора привітали з успішним виступом співачок Швачку і Семененко. Розпитували — де можна їх ще почути. Анжела і Ірина розказали, що в цьому концерті виконали лише невелику частину їхньої спільної програми, яку вони презентували нещодавно в Національній філармонії. До неї входять твори сучасних композиторів: Петрова, Гавриліна, Таривердієва. Романси дуже тепло приймає публіка. А 17 листопада співачки запросили всіх до Національної опери на «Ріголетто» Верді, де вони обидві співають…
— Цей концерт подарував мені радість, — сказала Маріанна Карабиць, музикознавець, викладач НМАУ (вдова композитора Івана Карабиця). — Адже Ешпай і Петров товаришували з Іваном Федоровичем. Вони приїжджали до нас до Києва. Ми разом відпочивали у Ворзелі. Андрій Ешпай розказував, як він вчився у знаменитого Миколи Яковича Мяскiвського — класика радянської музики, дуже інтелігентної людини (Ешпай був його останнім учнем)…
Петров і Ешпай — два композитори, які володіють надзвичайним даром писати все: оперу або музику до фільму, романс або квартет, академічну або популярну (легку) музику. Вони не сноби, а люди, що випромінюють світло, з якими хочеться бути поруч, хочеться їх уважно слухати.
