Чи буде сприяти примиренню українських політичних еліт Універсал національної єдності, підписаний провідними партіями України, президентом Віктором Ющенком і спікером парламенту Олександром Морозом? Чи справді об’єднає цей документ схід і захід України? Хто виграв чи програв у цій ситуації? Як позначиться на інтеграції України в євроатлантичні структури прихід до влади колишнього прем’єр-міністра Віктора Януковича, який представляє зовсім протилежну українському Президенту політичну силу? Чи слід сподіватися, що нове прем’єрство Януковича поліпшить взаємини України та Росії? Відповідь на ці запитання, а також погляди стосовно впливу Універсалу на зовнішню політику України читайте в коментарях, які дала «Дню» низка західних і російських експертів.
Александер РАР , директор програм Росії та країн СНД Німецької ради із питань зовнішньої політики:
— Зараз досягнуто історичної домовленості між політичними елітами України. Схід України також виступає за європейський шлях України. Тому, я вважаю, тепер абсолютно нормально складатимуться відносини всього Заходу з новим урядом Віктора Януковича. Оскільки на Заході не здаватиметься, що Янукович намагатиметься знову вивести Україну з чогось загального та привести її до Росії. Ця домовленість була потрібна й нинішньому Президенту Віктору Ющенку, щоб заспокоїти Захід, і В. Януковичу, щоб також отримати підтримку від Заходу і таким чином не стати ізольованим лідером в Україні. Я гадаю, що зараз ця домовленість може досить міцно діяти. Схід і захід України знайшли спільний знаменник і тепер можуть рухатися. Для заходу важливо, що стратегічний напрям політики України визначатиме президент, а не прем’єр. Звісна річ, багато в чому В. Ющенку довелося йти на компроміси та віддати східним елітам України економіку й економічний розвиток країни. Це були вимушені кроки. Без цього він не міг би сам залишитися при владі. Адже альтернатива В. Януковичу — колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яку, імовірно, як ми бачили в останні місяці, В. Ющенко абсолютно не хоче бачити в цій ролі.
Важко судити, хто виграв чи програв у цій ситуації. Головне, що в Україні нарешті з’явився уряд, що країна не зависла десь у повітрі після виборів. Адже насправді висунення В. Януковича відбулося доволі легітимно. Усі визнали березневі парламентські вибори як найбільш вільні та чесні на пострадянському просторі за останні 15 років. Я думаю, що заспокійливим чинником для Заходу буде те, що в газовому конфлікті В. Янукович може швидше домовитися з Росією. У ЄС ніхто не хоче нової газової кризи між Україною та Росією. У цьому випадку є дуже багато позитивного щодо того, як розвиватиметься Україна. Адже було дуже велике питання, чи зможе уряд, до якого входять олігархи, ліберальні соціалісти та комуністи, інтегрувати країну в світову економіку. Я мушу сказати, що зараз такий шанс є і якщо підсумувати баланс Ющенка та Януковича в парламенті, і якщо обидві сили домовилися, що універсал діятиме. Через якийсь час в Україні справді може з’явитися стабільність, якої всі чекають.
Що стосується темпів інтеграції в Північноатлантичний альянс. Було ілюзією вважати, що Україна може вступити до НАТО, не роздрібнивши населення та серйозно не посварившись із Росією. Тому насправді добре, що це питання відкладається на кілька місяців або, можливо, на кілька років. І НАТО не було готове прийняти Україну, попри заяви американців. У ЄС, особливо в Старому Заході, до таких планів приєднання України ставилися прохолодно, розуміючи, що це призведе до найсерйозніших конфліктів із Росією. Зараз виграно час. В української еліти та населення з’явилося більше часу подумати над тим, що їм важливіше: бути в НАТО чи отримати якийсь вічний нейтральний статус. Зараз Україна не повинна приймати якихось радикальних драматичних рішень. Замість цього зусилля треба спрямувати на стабілізацію внутрішньої політики країни та запобігання можливим сепаратистським тенденціям на території України.
Порушення питання про перехід до Плану дій з отримання членства в НАТО на листопадовому саміті в Ризі ні до чого не приведе. Не думаю, що його порушить уряд України в нинішньому складі, який буде за Януковича. Можливо, в цьому силовому блоці, що підпорядкований президенту, відбудуться суттєві зміни. Можливо, там з’являться нові компромісні фігури, які влаштовуватимуть Партію регіонів, соціалістів і Ющенка.
Що стосується можливості перегляду газових угод. Я гадаю, Росії важливо зрозуміти, що Янукович 2006 року це не Янукович 2004 року. Якщо Росія це зрозуміє, то їй буде набагато легше. В. Янукович не буде примітивом тягнути Україну в Єдиний економічний простір, куди Україна йшла за часів Леоніда Кучми. Сьогодні Янукович — прем’єр за іншого президента. Відбулася помаранчева революція, а також з’явилися інші чинники та реалії. Але, звісна річ, Росії буде легше працювати з урядом В. Януковича, аніж із урядом Ю. Тимошенко. Оскільки до економічної влади в Україні прийшла східноукраїнська еліта, яка була орієнтована на співпрацю як із Росією, так і Заходом. Для цієї еліти дуже важливі якнайтісніші зв’язки з Росією, від яких вона надалі виграватиме. Я вважаю, ситуація вельми нормалізується, якщо новий прем’єр зберігатиме чіткий баланс між зв’язками з Росією та з ЄС. Східноукраїнські олігархи й економічні кола зараз серйозно зацікавлені в співпраці з ЄС. Треба подивитися, наскільки за цим курсом стоїть політичне кредо та переконання, а не лише бажання захопити владу. Але це покаже наступний тиждень, коли стануться призначення в Кабінеті Міністрів.
Сергій КАРАГАНОВ , голова Ради з питань зовнішньої й оборонної політики РФ, заступник директора Інституту Європи РАН.
— Ми сподіваємося, що на якийсь час примирення українських еліт станеться. Інша річ, що я поки що не бачу глибинної підстави для об’єднання, що полягала б у завершенні процесу перерозподілу та розподілу власності, завершенні процесів будівництва української державності та в наданні російській мові державного статусу. Тоді Україна стане єдиною. З тієї причини, що в Універсалі не підтверджений державний статус російської мови, я стверджую, що не подолали глибинну політичну кризу. Хоча радує те, що закінчилася чергова гостра фаза.
Яка нова фаза? Я вважаю, що опозиція спробує зірвати ситуацію та взяти владу у свої руки. Попри те, що парламент офіційно узаконить новий уряд. Усі добре знають, що нинішня політична система в Україні схожа на італійську. Це непогано, але краще при цьому мати італійський клімат.
У якійсь мірі відносини України та Росії будуть рівними, але все залежить від того, яку політику проводитиме Україна. Якщо політика буде нормальною, зваженою й Україна виконуватиме свої контрактні зобов’язання, то ми за хороші відносини, максимально близькі відносини з Україною. Якщо Україна кожен тиждень або кожні два тижні змінюватиме політику, як це було протягом останніх двох років, то відносин просто не буде. І не тому, що вони будуть погані. Їх просто важко буде налагоджувати. Оскільки українські політики нездатні проводити хоч якусь послідовну політику. Існує теоретична можливість, хоч і віддалена, того, що Україну втягнуть у НАТО, тоді буде створена арка нестабільності вздовж кордонів. Тому я не виключаю різкого погіршення відносин між Україною та Росією. Але я сподіваюся, що цього не станеться. Звісно, у нас є сильний потяг до суїциду, але сподіваюся, що ми починаємо його долати.
Що стосується можливості перегляду українсько-російських газових угод. За нинішньої ситуації ціни лише підвищуватимуться. Інша річ, що я не бачу жодної підстави, щоб Росія за Віктора Януковича або без нього субсидувала когось. Тим паче, наскільки я розумію, гроші, які Росія субсидує, розпилюють відповідні угруповання. Тому ми навіть субсидуємо не Україну, а одну з груп. Тому ціни ми даватимемо за ринковими стандартами. Що стосується умови платежу, то тут треба знаходити варіанти.
Анна ГУРСЬКА , Інститут східних досліджень, Варшава.
— Зараз важко сказати наперед чи сприятиме примиренню еліт і об’єднанню сходу та заходу. Ми маємо більше говорити про те, що підписання Універсалу сприяло тому, щоб урегулювати ту ситуацію, яка виникла після виборів. І у цьому сенсі він відіграв важливу роль. Цей документ не має юридичних наслідків, тому що він не передбачений конституцією, українським правом. Він більше має політичне значення і є певним зобов’язанням політичних сил щодо реалізації такої політики. Питання дійсно виникають, чи будуть це робити політичні сили, у якій формі і до чого це може призвести? Сам початок складається у правильному напрямку. Але як завжди важливі деталі, і тому виникає питання як Універсал буде реалізовуватися.
Мені здається, що не можна ставити питання хто виграв чи хто програв. Це призвело до того, з чого почалася криза, коли були ті, хто виграв і ті, хто програв. І ті, хто виграв, хотіли свій виграш перенести на тріумфальні тони, що дуже шкідливо для будь-якого компромісу. Тому, мені здається, ніяким чином не треба ставити питання, що хтось виграв. Підписання Універсалу і те, що зараз йде можливість створення коаліції, треба розглядати більше у такому плані: чи були інші можливості. Адже мова йшла про розпуск парламенту, про нові вибори. До чого б це призвело, якби таке рішення було ухвалено. Мені здається, що нинішній результат — це максимальне, що можна було досягнути і це було зроблено, виходячи з того, щоб не було ескалації конфлікту, який уже довгий час тривав в Україні.
Я думаю, що прем’єрство Віктора Януковича буде сприйнято нормально. Сама особа Януковича як прем’єра не повинна мати ніякого негативного значення. Більше залежить від того, яка буде політика уряду на чолі з Януковичем, яка буде політична ситуація в Україні, чи буде реалізовуватися план дій чи інші документи щодо європейської інтеграції, чи стане Україна врешті-решт членом СОТ, чи ні. На такі елементи звертає увагу Брюссель. Я думаю, що все буде нормально, і в залежності від конкретних кроків українського уряду буде розвиватися співпраця з Європейським Союзом. Я думаю, що найгірше, що було, так це невизначеність, яка тривала декілька місяців.
З боку офіційної Варшави будуть нормальні відносини до уряду В.Януковича. Головне, що криза закінчилася, що буде нормальний уряд. До речі, в Польщі були непогані відносини з попереднім урядом Януковича. Тому тут ніякого залякування немає. Всі хочуть нормально працювати, розвивати контакти і будувати нові. Ми повинні навчитися жити в демократичних умовах.
Розворот курсу України щодо Росії навряд чи можливий. Кожен український уряд буде спершу реалізовувати самостійну політику. Ніхто не хоче бути прем’єр-міністром уряду залежної країни. Зрозуміло, що прем’єр-міністр і новий уряд України буде намагатися мати якнайкращі відносини з Росією. З іншого боку він буде розвивати політику, яка відображає інтереси незалежної держави. В Польщі немає бачення, що новий уряд буде проросійським. Ми раді тому, що Україна виходить з парламентської кризи, оскільки це важливо для держави. А все інше буде залежати від того, яку політику і як ефективно цю політику буде реалізовувати цей уряд.
Марія ЛІПМАН , член наукової ради Московського центру Карнегі
— Тепер у російських офіційних колах, які хотіли щоб Віктор Янукович став прем’єр-міністром, з’явилася можливість робити коментарі, говорити про те, що Віктор Ющенко був змушений поступитися, що в Росії буде дружній їй прем’єр-міністр. Що стосується ставлення російських громадян загалом, то воно визначається не складом українського уряду, а в цілому тоном стосунків і тим, як висвітлюються події в Україні в засобах масової інформації. Оскільки в нас телебачення офіційно перебуває під кремлівським контролем, то вирішення питання про те, як це висвітлюватиметься, в руках Кремля. Якщо тон буде змінено, то й ставлення росіян може згодом поліпшиться. Тон же залежатиме від того, які будуть конкретні кроки, бо окрім речей символічних, а саме хто саме, яка фігура стане прем’єр-міністром, що саме записується сьогодні в Універсалі, є питання економічних відносин. І загалом Росія, якщо абстрагуватися від риторики, вже певний час тому взяла курс на те, що стосунки з Україною будуються на прагматичній основі. Це виявляється в тому, що підвищуються тарифи, що Росія хоче від України отримувати більше за свої енергоносії. Я не думаю, що, якщо нарешті в Україні з’явився прем’єр-міністр і цю посаду посяде В. Янукович, то позиція України стане для Росії більш зручною.
Те, що раніше Янукович був близьким до російського президента Володимира Путіна нічого не означає. Тоді була інша конфігурація, інший президент в Україні, який також був дружнім до В. Путіна. До того ж, неможливо собі уявити, щоб в якийсь момент в Україні загалом уряд, не лише прем’єр, займали позицію виключно проросійську чи виключно прозахідну. Компроміси завжди необхідні. А близькість того чи іншого президента може диктуватися безпосередньо якимись політичними умовами в даний момент, у момент виборів. Але загалом, мені здається, що є всі підстави при раціональному погляді на стосунки, при раціональному підході, щоб стосунки були взаємовигідними. Чи зможе, чи захоче цього Росія? Звичайно, ініціатива в російських руках, що тут говорити. Чи дійсно Росія керуватиметься прагматичними стосунками, про які вона заявляє? Чи залишиться ірраціональний елемент, який призводить до бажання, щоб в Україні було гірше. Такий елемент відчувався в двосторонніх відносинах. Хочеться, щоб було гірше, відчувати злорадність, і чи є там тривала політична криза, — принаймні в такому тоні російські засоби інформації висвітлювали ті чи інші події в Україні. Преференції Росії щодо України визначатимуться не особистістю В. Януковича, а абсолютно конкретними обставинами, абсолютно конкретними речами. Як і колись, в руках Росії є важелі, які дадуть можливість ще сильніше підвищити тариф. Росія це безперечно може зробити. Росія може, як і раніше, спробувати отримати від України серйозні поступки щодо питання власності на українську газотранспортну мережу, через яку газ надходить до Європи. Я гадаю, що ця проблема залишається. Тут у Росії в руках є дуже серйозні козирі — енергоносії. І, можливо, керувати В. Януковичем, припустімо, буде краще, ніж Тимошенко. Однак, стосунки визначатимуться не особистістю прем’єра, не його прізвищем і не його історією, а все ж таки абсолютно конкретними переговорами і конкретними діями. Мені здається, що вельми позитивним є компроміс, який досягнуто в Україні, хоча він дуже важкий, неміцний і потенційно загрозливий для стабілізації в якийсь момент. Цей компроміс сприятиме більш благополучному економічному розвитку. Чим стабільнішою буде ситуація в Україні, чим міцніше і впевненіше почуватиметься уряд, тим твердішими будуть його переговорні позиції. На відміну від попереднього прем’єрства, В. Янукович не має тих повноважень, які були в нього за часів Леоніда Кучми. Зараз він є прем’єром при дуже серйозному конкуренті, з яким були практично нерозв’язні суперечності. Сьогодні це буде зовсім інший Янукович, якому доведеться весь час домовлятися. І цим багато в чому визначатиметься його позиція в переговорах з Росією.
