«Якщо ви хочете помиритися зі своїм ворогом, вам потрібно працювати з ним — тоді він стане вашим партнером».
Ці слова виголосив, з властивим йому красномовством, колишній президент Південної Африки Нельсон Мандела. Шляхом поступового процесу діалогу і зміцнення довіри на початку 1990-х президент Мандела та інші здійснили те, що досі вважалося неможливим: політичне врегулювання і примирення.
Його слова знаходять широкий відгук в Ірландії. Максима «ви не укладаєте мирних угод зі своїми друзями» часто використовувалася і під час нашого власного процесу досягнення миру. Більш того, президент Мандела та інші активно ділилися своїм досвідом з основними учасниками переговорів, які закінчилися укладанням Угоди Страсної п’ятниці.
Не все з цього досвіду було актуальним і безпосередньо застосовувалось; суть була в тому, щоб слухати, обмінюватися думками і прагнути побачити під новим кутом проблеми, які здаються нерозв’язними. Така міжнародна підтримка відіграла ключову роль у мирному процесі, і до неї продовжують звертатися і нині.
У свою чергу, ми теж працюємо над тим, аби поширювати наш досвід. Ірландія має власну унікальну історію, як зробити неможливе можливим. Угода Страсної п’ятниці трансформувала відносини всередині Ірландії і Британії та між ними. Після десятиліть недовіри нині відносини між нашими двома островами міцні як ніколи, свідченням чого став державний візит Королеви Єлизавети II торік. Прийом Ірландією олімпійського вогню в червні буде ще одним свідченням цієї трансформації у відносинах.
Наш приклад не є прикладом цілковитого розв’язання конфлікту; ще залишаються ділянки, де потрібні подальші спільні зусилля. Але я твердо переконаний, що ми повинні залучати наш власний досвід, надаючи допомогу тим, хто працює над досягненням миру в інших частинах світу.
Тому сьогодні я приймаю міжнародну конференцію в Дубліні, на якій як конкретний приклад розглядатиметься досвід досягнення мирного політичного врегулювання в Північній Ірландії. Конференція є частиною Головування Ірландії в Організації з безпеки і співробітництва в Європі. До мене приєднаються Пітер Робінсон і Мартін Макгіннесс, робочі стосунки яких як Першого міністра і заступника Першого міністра Північної Ірландії слугують переконливим символом того, що може бути досягнуто шляхом миру, а також колишній президент Фінляндії і Нобелівський лауреат Марті Ахтісаарі, сенатор зі США Джордж Мітчелл і державний секретар Оуен Патерсон.
Ми не демонструватимемо «винесених уроків» і не рекомендуватимемо детальної програми дій. Проте є певний універсальний досвід, до якого, я вважаю, ми можемо привернути увагу: за наявності політичної волі і лідерства можна домогтися того, що видається неможливим; досягнення миру — процес, який починається з підписанням угоди; проблеми, що видаються нерозв’язними, можуть розв’язуватися в міру того, як зміцнюється довіра шляхом виконання угоди; коли є мир, процвітання, економічне зростання і краще життя, доступні для всіх.
Я сподіваюся, що ця конференція підтримає і надихне тих, хто старанно працює над досягненням стійкого врегулювання конфліктів у зоні ОБСЄ та в інших регіонах, над пошуком компромісу, при якому стає можливим досягнення угоди. І передусім, я сподіваюся, ми можемо сприяти тому, аби вони думали про свого ворога як про майбутнього партнера.
Еймон ГІЛМОР — чинний голова ОБСЄ, віце-прем’єр Ірландії та міністр закордонних справ і торгівлі.
