18 — 20 серпня 2006 року в Києві проходить IV Всесвітній форум українців. Цьогорічне зібрання стало одним із головних заходів у рамках відзначення 15-ї річниці незалежності України. Незалежності, що стала можливою завдяки, зокрема, зусиллям тисяч і тисяч українців, яких доля закинула далеко від Батьківщини. Історія, на жаль, не була надто милостивою до українського народу. Його ділили між імперіями, він пройшов через горнило воєн і кривавої боротьби за незалежність, Голодомори, концтабори й репресії. Як наслідок, розкиданий «наш цвіт по всьому світу». Саме «цвіт», адже йдеться про талановитих і працьовитих синів і дочок України, які були змушені залишити рідну землю.
Довгий час для багатьох українців, які проживали й нині проживають за межами своєї історичної Батьківщини, Україна згадувалася або тужливим словом у розповідях батька й матері, або була світлим спогадом дитинства, або залишалася далекою недосяжною святинею, яку мріялось пізнати. Сьогодні Україна — вільна, суверенна держава. Відомий хід історії спричинив її появу на карті. Але історію роблять люди. У нашому випадку — це минулі й нинішні покоління українців. Їхні устремління до волі, героїзм, віра в кращу долю й готовність її здобути — в боротьбі та праці — зробили для нас можливим невдовзі відзначати вже 15-у річницю незалежності України.
Прикро, але в Україні — на рівні держави й суспільства — не одразу визріло усвідомлене розуміння важливості духовної консолідації всього світового українства. Напевне, це можна пояснити й не до кінця визрілим того часу усвідомленням необхідності утвердження нашої держави як європейської, демократичної та високорозвиненої країни із сильними інституціями громадянського суспільства.
За останні півтора року відбулися кардинальні зміни в сприйнятті України за кордоном. Це стало можливим завдяки змінам, які відбуваються в нашій державі. Демократія й громадянське суспільство перестали бути абстрактними для України поняттями. Українці свідомі необхідності продовжувати йти обраним шляхом — попри об’єктивні труднощі. «Разом нас багато» — цей лозунг Майдану не втратив актуальності й нині.
Саме тому ми сьогодні розглядаємо майже 20 мільйонів етнічних українців у більш ніж 60 країнах як величезний потенціал нашої культурної, духовної, інтелектуальної, ділової й, урешті- решт, політичної присутності у світі. Це — не лише вагомий чинник для взаєморозуміння та дружніх відносин із зарубіжними країнами, але й потужний важіль для досягнення національних інтересів України на міжнародній арені.
Добре пригадую, як із перших же днів незалежності українці, які проживають за кордоном, проявили надзвичайну активність у встановленні зв’язків зі своєю історичною Батьківщиною. Україна потребувала їх, а вони — України. На хвилі довгоочікуваного єднання 1992 року відбувся I Всесвітній форум українців. Потім був другий, третій... Проведені під патронатом держави, вони на практиці виявлялися заформалізованими й «благополучно» забувалися. Прийняті ними резолюції та ухвали залишалися лише на папері. Але ж їхньою метою було, зокрема, сприяти різносторонній розбудові державності й посиленню з цією метою зв’язків України із закордонними українцями!
Сьогодні ми інакше підходимо до проведення IV Всесвітнього форуму. Зібрання не матиме помпезного, як у минулому, характеру, не розглядатиметься владою й організаторами як привід для отримання похвал і вдячності закордонних українців за «теплу» зустріч їх на рідній землі. Майбутній Форум розглядаємо як діалог із представниками світового українства — відвертий, предметний і націлений на майбутнє.
Чи ми можемо з упевненістю говорити про остаточний демонтаж зловісного режиму тоталітаризму? Чи набули незворотного характеру ринкові реформи, розбудова демократичної української держави? Чи достатньо активно проходять духовно- культурні процеси? Я знаю, що ці та інші питання не просто хвилюють українців-патріотів. Вони спонукають їх до обміну думками, до дій, і тому не дивно, що в роботі Форуму планують узяти участь майже дві тисячі учасників з усього світу.
Нині в Україні утверджуються християнські й демократичні цінності, які визначатимуть майбутнє об’єднаної Європи. Ми будуємо громадянське суспільство, а воно передбачає співіснування — неконфронтаційне й конструктивне — різних світоглядів — цивілізаційного, політичного, релігійного тощо. Упевнений, і про це говоритимуть учасники Форуму — відверто й конструктивно.
Останнім часом в Україні йшла активна підготовка до проведення IV Всесвітнього форуму українців. Не бракувало роботи, а головне — бажання її виконувати в Української всесвітньої координаційної ради та причетних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та туризму, Міністерства освіти й науки, інших міністерств і відомств.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, для підготовки Форуму був створений Організаційний комітет під головуванням віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка. У його роботі брали участь, крім державних чиновників, і 21 представник закордонних українців. Працювала Міжвідомча робоча група на чолі з міністром культури та туризму Ігорем Ліховим. До складу згаданих структур входили й представники МЗС України як координатора співпраці органів виконавчої влади із закордонними українськими громадами, активного учасника організації й фінансування низки заходів, передбачених програмою підготовки та проведення Форуму.
Про увагу світового українства до цьогорічного Форуму свідчать такі цифри: в різних заходах, передбачених програмою, передбачається участь 450 делегатів, 450 гостей, 50 представників так званої четвертої хвилі еміграції (представників українських громадян-трудових мігрантів), 80 представників зарубіжних ЗМІ, 450 учасників Фестивалю самодіяльних мистецьких колективів закордонних українців «Український спів у світі».
У ході Форуму планується обговорити широку палітру тем. Серед них — розширення взаємодії України з діаспорою, об’єднання всіх українців навколо ідеї національного відродження й гідного утвердження української нації в сучасному світі. Делегати планують також зосередити свою увагу на питаннях, які матимуть стратегічне значення для української нації у XXI столітті, а саме: утвердження культурної, мовної, релігійно- конфесійної, національної єдності українців усього світу, забезпечення міжнародно-правового захисту їхніх культурно-освітніх і інформаційних інтересів, визначення механізмів координації співпраці центральних органів виконавчої влади України із громадськими об’єднаннями й організаціями закордонних українців тощо.
У рамках Форуму працюватимуть круглі столи, на яких розглядатимуться проблеми розбудови громадянського суспільства, питання соціально-економічного та культурно-духовного розвитку нашої країни, зокрема функціонування української мови в Україні та поза її межами, проходитимуть різноманітні виставки, присвячені славним сторінкам історії українського народу та досягненням українців зарубіжжя в мистецькій і культурній галузях.
26 листопада 2005 року у своєму радіозверненні Президент України В.А. Ющенко доручив українським дипломатам продовжити роботу за кордоном щодо визнання Голодомору в Україні 1932— 1933 років актом геноциду українського народу. Ми вважали за необхідне винести цю важливу проблему на обговорення Форуму. Ініціатива міністерства щодо проведення в рамках Форуму круглого столу на тему «Голодомор 1932—1933 років — трагедія світового масштабу» була підтримана оргкомітетом. На нашу думку, це дозволить не лише обмінятися інформацією про заходи, пов’язані з ушануванням упродовж 2007—2008 років 75-х роковин цієї трагедії світового масштабу, але й скоординувати спільні зусилля світового українства для досягнення бажаного міжнародного резонансу та розуміння у світі важливості цього питання для України. Ми очікуємо, що учасники Форуму схвалять відповідне Звернення до світової громадськості та міжнародних організацій (у тому числі ООН) із закликом визнати Голодомор в Україні 1932—1933 років актом геноциду українського народу.
Кілька слів про те, що запропонує наша держава українцям, які проживають за кордоном. Учасникам Форуму будуть представлені Національна концепція співпраці із закордонними українцями й Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. Розробку цих документів Міністерство закордонних справ здійснило спільно з зацікавленими центральними й місцевими органами виконавчої влади, громадськими організаціями, серед яких — Українська всесвітня координаційна рада, товариство «Україна-Світ» та інші.
Говорячи про державну Програму співпраці із закордонним українством на період до 2010 року, зверну увагу на її довгостроковий характер. Передбачені нею заходи спрямовані на консолідацію закордонних українців навколо історичної Батьківщини. Цей документ, на думку МЗС, мав би уможливити системність й ефективність — із поглядом на перспективу — співпраці Української держави з діаспорою.
Така постановка питання має своє пояснення. Ще донедавна від України не надходила, на жаль, у достатній мірі дієва допомога співвітчизникам за кордоном. За останні півтора року доклали значних зусиль для активізації зв’язків із закордонними українцями, для залучення їх до розбудови Української держави. Прийшло справжнє розуміння ролі української діаспори як потужної сили в розвитку двосторонніх відносин із країнами світової спільноти. Далекий від думки, що нині робиться все в цьому напрямку, проте наші сьогоднішні дії відзначаються щирістю й усвідомленням необхідності об’єднати всіх українців. В єдності — наша сила. І навпаки, Україну чекатимуть важкі часи, якщо ми діятимемо порізно.
Президент України В.А. Ющенко доручив МЗС координацію роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади з подальшої активізації й розширення взаємодії з закордонними українцями та їхніми громадськими об’єднаннями й організаціями. У структурі МЗС створене окреме Управління з питань закордонного українства, співробітники якого спільно з іншими підрозділами міністерства відповідально й творчо долучилися до розробки згаданих мною Концепції співпраці та Державної програми співпраці із закордонними українцями.
Сьогодні можна говорити про те, що вперше за всю історію незалежної України держава ініціювала відкритий діалог із закордонним українством. Ми, так би мовити, не лише слухаємо один одного, але й чуємо. Як наслідок, реалізуються конкретні проекти, ведеться різнопланова робота й, що найголовніше, вже є перші результати. Наприклад, у межах програми «Заходи щодо встановлення зв’язків з українцями, які проживають за межами України» (на виконання якої поточного року асигновано 14 млн. грн.) надається фінансова підтримка україномовним школам і класам, виділяються кошти на видавничу й просвітницько-культурну діяльність українських об’єднань, забезпечується ремонт й облаштування приміщень осередків й організацій закордонних українців тощо. Усього цього року фінансова підтримка була надана українським громадським організаціям у 40 країнах для проведення понад 500 різноманітних заходів.
Наведу ще кілька прикладів. Відремонтували й облаштували іменну аудиторію Тараса Шевченка у Вільнюському університеті, урочисте відкриття якої відбулося в травні ц.р. за участю Президента України В.А. Ющенка. Надано сприяння у відкритті першого Українського дому на громадських засадах у м. Бельці, триває підготовка до відкриття громадського Українського культурно-інформаційного центру на базі української гімназії ім. І. Котляревського в м. Бендери (Республіка Молдова).
Асигновано кошти для забезпечення технічними засобами редакцій українських періодичних видань у зарубіжних країнах та для розповсюдження цих видань серед громадських організацій та окремих осіб. Таку допомогу вже надали поширювачам українського слова у Фінляндії, Аргентині, Росії, Білорусі, Молдові, Казахстані, інших країнах.
У взаємодії з Міністерством освіти й науки, Держкомтелерадіо, товариством «Просвіта», з іншими відомствами й організаціями проводиться робота по забезпеченню понад 200 закордонних українських громадських об’єднань, культурно-інформаційних осередків, шкіл і дошкільних закладів, бібліотек підручниками, навчальними посібниками, довідковою, художньою, дитячою літературою, а також технічними засобами, аудіо- та відеопродукцією, предметами національної символіки, українськими національними костюмами для колективів художньої самодіяльності. На сьогодні зарубіжним українцям уже передано більше 50 тис. примірників книг.
Для українських громад передплачено чотири тисячі примірників журналу «Україна» (в ньому започаткована спеціальна рубрика для діаспори), понад 500 комплектів періодики педагогічного профілю — журналів «Українська мова», «Українська мова й література в школі», «Усе для вчителя», «Український історичний журнал», інших видань.
Проводиться робота для забезпечення, починаючи з 2007 року, фінансування навчальних семінарів та курсів підвищення кваліфікації в Україні для викладачів україномовних навчальних закладів за кордоном.
Фінансування згаданих та інших заходів і надалі здійснюватиметься за рахунок відповідних щорічних бюджетних програм.
Ще одним важливим напрямком взаємодії міністерства з діаспорою, який буде представлений учасникам Форуму, є забезпечення діяльності Національної комісії з питань закордонних українців. На сьогодні комісія задовольнила 670 звернень наших співвітчизників щодо надання їм статусу закордонного українця. Відповідні посвідчення вручаються в урочистій обстановці в посольствах і консульських установах України за кордоном.
Розглядаю Всесвітній форум українців як нагоду від імені держави подякувати всім тим, хто боровся за незалежність України, жив її тривогами й турботами, хто сьогодні готовий працювати на благо своєї історичної Батьківщини. У рамках Форуму заплановано проведення урочистих заходів із відзначення високими державними нагородами, почесними відзнаками Кабінету Міністрів України, МЗС та інших міністерств і відомств представників закордонного українства за розбудову двостороннього співробітництва України з країною їхнього проживання, за зміцнення авторитету України у світі.
Нині Україна переживає доленосний історичний етап. Її майбутнє залежить від незворотності розпочатих економічних і політичних реформ, від готовності продовжувати будувати громадянське суспільство. Упевнений, що незмінність зовнішньополітичних пріоритетів — курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію — також є однією з гарантій утвердження нової України, яка має зайняти гідне місце в об’єднаній Європі. Знаю, що врешті-решт так і буде. Як скоро — залежить і від нашої єдності в ім’я України. «...Немає другого Дніпра», — писав великий Тарас, а отже — праця на благо спільної Батьківщини має й надалі єднати всіх українців — щоб від слова «Україна» не щеміло в серці, а навпаки — щоб воно переповнювалося радістю й гордістю.
Вірю, що саме такої України заслуговуємо всі ми, наші діти й онуки. Отже, до праці!
