Учора в Кабінеті Міністрів України під головуванням Президента Віктора Ющенка пройшла нарада щодо ситуації на продовольчому ринку. За день до цього вона анонсувалося як нарада з питань стану справ у сфері ціноутворення й заходів із забезпечення цінової стабільності. Про що говорить ця зміна? Схоже, ситуація загострюється, й влада вирішила дещо знизити градус, щоб зайвий раз не розбурхувати громадської думки. Але зробити це буде не просто, оскільки з пляшки вже вийшов не лише джин, який відповідає за ціни, а й його рідний брат, який пробуджує невдоволення людей. Як повідомляє кореспондент «Дня» з Дніпропетровська, на засіданні ЦК профспілки гірників і металургів зазначалося, що у зв’язку з різким стрибком цін 40% працівників галузі готові взяти участь у страйку.
Швидше за все, український менталітет і дії влади не допустять якихось серйозних акцій, що здатні порушити трудовий ритм країни, але вимоги профспілок можуть запустити ще один виток інфляційної спіралі, початок якому було покладено минулого року. Тоді уряд Юрія Єханурова залишив своїм послідовникам постанову, що розблокувало тарифи у житлово-комунальному господарстві.
У принципі, це було нормальне рішення, направлене на те, щоб наступний уряд, який має у своєму розпорядженні новенький мандат на п’ять подальших років, взяв на себе відповідальність за непопулярні, але необхідні заходи, які забезпечують реанімацію доведеного до ручки житлово-комунального господарства. І все ж новому урядові, а головне — місцевій владі, в чиєму веденні перебувають тарифи, слід було б діяти обережно. Але неофітам влади завжди властива якась ейфорія, що вводить їх у режим безвідповідальності. Подібну характеристику насамперед заслужила київська влада, яка подала зі столиці всій країні неправильний приклад тарифоутворення. І процес, як то кажуть, пішов... Його відлуння дійшло й до 2007 року. У січні та лютому комунальні тарифи продовжували зростати, й урядові Віктора Януковича довелося їх приборкувати. Але коли люди, переживши тарифний шок, заспокоїлися, то направили гроші, які вивільнилися на одному ринку, на іншій. І уряду слід було б на це вчасно зреагувати, зайнявшись товарною пропозицією. Та нас свого часу переконали, що ринок все регулює сам. Виявилося, що це далеко не так. Уряду слід було б видозмінити відому приказку та діяти за принципом «на ринок сподівайся, а сам праці не цурайся». І те, що уряд робить зараз, як стверджують експерти «Дня», це все ж правильно. На пожежні ситуації слід реагувати екстреними й навіть жорсткими заходами. (Що не виправдовує, скажімо, заборону на експорт зерна, коли жодної загрози країні, по суті, ще й не було.)
Із початку року, ще в лютому, сталася дивна змичка опозиції й урядових чиновників. Одні всіляко роздували будь-які помилки, яких припустилися в міністерських кріслах, і передрікали при цьому інфляцію; інші, схоже, намагалися перестрахуватися й надто багато говорили про несприятливу для майбутнього врожаю погоду. Так були пущені перші паростки інфляційних очікувань, які надалі, нарівні з іншими чинниками, зробили свою чорну справу. Проте, в першому півріччі в країні все ще спостерігалася досить низька, цілком прийнятна інфляція.
У справу втрутилася політика й політики, які вирішили влаштувати позачергові вибори. На вчорашній нараді вони повинні мали б вибачитися за це перед народом, оскільки вибори не внесли жодних особливих змін. Усе в нас йде, як завжди. Коаліціада, спікеріада, прем’єріада, залаштункові домовленості, спроби перекупити народних депутатів. Потім знову буде боротьба за повноваження. Чи варто в такому разі було топтати Конституцію, розвалювати судову систему, підривати довіру до всіх інститутів влади, примножувати корупцію?
Другим за значущістю чинником інфляції стали купівельні уподобання громадян, які змінилися через політичні загострення. Люди несли свої гроші не до банку, не до інвестиційного або Пенсійного фонду, а до магазину. Тому що знали: потім буде дорожче. Так поступово змінювалося співвідношення між попитом і пропозицією товарів і послуг.
Але ще більше позначилося на ньому й буквально перевернуло ситуацію змагання, що розгорнулося між політсилами за виборця і в якому всі сторони зробили ставку на соціальні обіцянки. Правляча коаліція й уряд спочатку намагалися бути обережними, не піддавалися на провокації явних популістів і поставили реальні завдання зростання споживання, що давало можливість залучати інвестиції та фінансувати розвиток. Але й їх збили з пантелику дуже високі показники зростання економіки (9,3% зростання ВВП у січні), хоч це працювала, в основному, база порівняння. Тепер можна стверджувати, що головною причиною інфляції, яка розгулялася нині, слід вважати великий розрив між добрими намірами зробити життя людей значно краще, абсолютно недостатньою увагою й навіть поганою роботою із забезпечення зростаючого попиту, зростаючих потреб. Бізнесу в цьому питанні просто не дали сказати своє слово. Ось за це, як то кажуть в Одесі, мала б піти на вчорашній нараді розмова. І ще про те, як підвищити частку зарплати у собівартості продукції наших підприємств, незмірно меншу, ніж у розвинених країнах.
