Приватизація польського металургійного гіганта «Huta Czestochowa» обіцяє перетворитися на гучний міжнародний скандал за участю Євросоюзу, України та ще кількох країн. Київ вельми різко відреагував на рішення польського уряду оголосити переможцем тендера індійсько-голландсько-британський холдинг LNM, залишивши ні з чим українську корпорацію «ІСД». Адже фінансова пропозиція донецької компанії (118 мільйонів євро) спочатку мала переконливіший вигляд. Міністерство закордонних справ України вже висловило свій подив стосовно вибору Варшави. Заступник міністра Олександр Чалий не виключає, що цей інцидент стане предметом офіційного розгляду в Європейській комісії — з 1 травня Польща стає членом ЄС. Підозри в корупції варшавських чиновників посилюються ніким не спростованою інформацією про неформальну зустріч представників LNM та польського уряду, що відбулася 19 лютого. У корпорації «ІСД» стверджують, що саме після цих переговорів остаточний вибір було зроблено на користь «індійців».
Тим часом заступник міністра держмайна Польщі Ігнасій Бохенек на прес-конференції в Києві 24 лютого відкинув обвинувачення в несправедливості прийнятого рішення. За його словами, уряд оцінював пропозиції інвесторів за дуже багатьма критеріями, і фінансовий не був визначальним. Враховували соціальні гарантії трудовому колективу, збереження робочих місць, а також вирішення екологічних проблем. Цікаво, що експертна комісія, що складається з семи осіб, робила висновки за цими ж критеріями. І в так званому шорт-листку визначила «ІСД» головним претендентом на купівлю «Huta Czestochowa». Проте Ігнасій Бохонек запевняє, що під час вибору інвестора уряд керувався виключно економічними міркуваннями. «Ми спиралися на конкретні цифри», — заявив він.
А які економічні мотиви могли спонукати польську сторону в останній момент віддати перевагу індійцям? Холдинг LNM уже досить давно працює на польському ринку, закуповуючи там вогнетривкі матеріали для своїх заводів. Він відомий непоганими зв’язками з польськими політиками, які базуються якраз на виборі LNM на користь польських вогнетривів. По ходу проведення приватизаційного конкурсу щодо «Huta Czestochowa» холдинг вів переговори стосовно цін на закупівлю польської сировини. Йшлося про необхідність їх зниження на 50%. Природно, польську сторону це аж ніяк не влаштовувало. Не виключено, що продаж металургійного комбінату в «потрібні руки» став компромісом, який влаштовував обидві сторони. Слід відзначити, що польське приватизаційне законодавство значно відрізняється від українського. Кабінет міністрів Польщі має право на свій розсуд оголосити переможцем конкурсу того інвестора, який не тільки пропонує більшу ціну, а й відповідає державним інтересам. І з цього погляду вибір Варшави оспорювати складно.
На сьогодні донецька «ІСД» запитала в польського уряду всі документи, які визначили його рішення, і, судячи з усього, готує судовий позов. Тим часом боротьба між українцями й індійцями переходить в інформаційний простір. Прес-служба «ІСД» озвучила попереджуючий удар, заявивши, що їй відомо про плани LNM розпочати в польській пресі кампанію із дискредитації корпорації. Начебто очікується серія публікацій про «донецьку мафію» й історію походження найбільшої української промислової корпорації. Щоправда, в неформальному спілкуванні польські журналісти повідомляють про наявність проплачених матеріалів якраз із боку суперників LNM. У варшавській пресі зараз вельми активно з’являються статті з різкою критикою підсумків конкурсу щодо «Huta Czestochowa». При цьому часто цитується інтерв’ю заступника міністра державного майна Польщі Анджея Шароварського польському інформагентству ПАП, де він стосовно підсумків конкурсу заявив: «Граємо з вищою лігою в металургії, а не з якимись випадковими інвесторами».
Якщо говорити про проміжні висновки, то спроба «ІСД» придбати польський меткомбінат чітко вказала на головне слабке місце українського капіталу. На Заході існує вельми конкретна думка щодо його походження. Імідж мафіозі, які намагаються відмити незаконно нажиті гроші, характерний для всього великого бізнесу на просторах колишнього Радянського Союзу. Як із цим іміджем боротися, вже продемонстрували на Заході російські компанії «Юкос», «ТНК» та низка інших, які зробили свою роботу максимально публічною, прозорою і незабаром змогли залучити солідних західних партнерів. А починався цей процес із банальних вояжів керівників компаній на представницькі бізнес-форуми європейського та світового масштабу, публічних виступів на конференціях про проблеми, які стоять нині перед економікою своєї країни та всього континенту. Українським компаніям ця робота поки що здається зайвою. На жодному великому міжнародному форумі інтереси бізнесу не представляють бізнесмени. Щонайбільше від їхнього імені виступають чиновники УСПП та керівники представництв України при різних міжнародних організаціях. Нашим капіталістам доведеться навчитися бути європейцями. І тоді зарубіжним корупціонерам буде складніше виправдовуватися тим, що вони рятують країну від «української мафії».
