Уроки Гетьмана

Учора колишньому главі правління Національного банку України Вадиму Гетьману виповнилося б 70 років. Керівник банку «Україна» (до 1990 року — Український республіканський банк Агропромбанку СРСР), народний депутат, голова біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі, В. Гетьман був убитий у ліфті свого будинку в Києві 22 квітня 1998 року. 11 липня Президент Віктор Ющенко присвоїв йому (посмертно) звання Героя України. Як йдеться у відповідному указі Президента, В. Гетьман удостоєний такого звання «за видатні особисті заслуги перед українською державою у створенні національної фінансової системи, становленні та розвитку банківської справи і валютно-фінансового ринку, плідну суспільно-політичну діяльність». В. Ющенко також розпорядився заснувати 10 академічних стипендій імені В. Гетьмана для студентів вищих економічних навчальних закладів. Іменем Гетьмана названа одна з київських вулиць і Київський національний економічний університет, який він закінчив.

Але ні ці високі відзнаки, ні тим паче мова офіційних документів явно не в змозі відобразити суть цієї людини.

Спогадами про відомого українського банкіра Вадима Гетьмана в переддень 70-ліття від дня його народження поділився його учень — Президент України Віктор Ющенко. «Все, що я говоритиму про Вадима Петровича (Гетьмана), у будь-якому контексті буде світлим. Ця людина робила великі справи для нації, для держави», — зазначив Президент. Він наголосив, що ідеї, генеровані та втілені В. Гетьманом, були на той час «супермодерними». «Людина, яка, по суті, пройшла економічні табори, за духом залишилася класним модерним фахівцем», — сказав В. Ющенко. Президент також відзначив прогресивність шляхів розвитку банківської справи, обраних В. Гетьманом. «У нас цією дорогою ніхто не йшов. Навіть моє покоління, можливо, на 40 відсотків не розділяло його поглядів», — сказав він, додавши, що це були погляди «абсолютно сучасні, ринкові, дуже дискусійні». «Він підтримував продуманий, мобілізуючий виклик», — наголосив Президент. Він охарактеризував В. Гетьмана як ефективну, результативну, успішну особистість. «Я не пам'ятаю, щоб Вадим Петрович був іншим — для нього це було б приниженням. І цього він вимагав від нас», — сказав глава держави.

В. Ющенко зазначив, що смерть В. Гетьмана була для нього «великою трагедією». «Коли його не стало, я пройшов своєрідний тест на справедливість», — сказав він. Президент повідомив, що після смерті Вадима Гетьмана його соратники посадили біля будівлі Нацбанку калину. «Для мене вона як калина Вадима Петровича, я дивлюся, щоб вона була здоровенька, кучерява...», — поділився Президент своїм потаємним.

«День» попросив поділитися спогадами про Вадима Гетьмана інших його учнів, друзів і соратників.

Ігор МІТЮКОВ, посол України у Великій Британії, екс-міністр фінансів:

— Ми вперше зустрілися влітку 1988 року, і Гетьман запропонував мені працювати з ним. Наступного року я прийшов до Украгропромбанку, і саме ця людина навчила мене тому, що я робив останні десять років. Мій професійний досвід і вся подальша кар'єра багато в чому визначені уроками Гетьмана, я нерідко просто копіював його манеру та підхід до роботи. Я звернув увагу, що Вадим Петрович дуже швидко вбирає все нове, прогресивне. У нього було унікальне чуття на перспективні проекти. І, що цікаво, він дуже довіряв усій тій молоді, яка з ним працювала і якій він створював всі умови для професійного зростання. Ця молодь під його керівництвом створила Міжбанківську валютну біржу і більш того — підняла з нуля валютний ринок України, який був їй украй необхідний для переходу на ринкові рейки.

А в 1995 році він став першим, хто на весь голос заговорив про вихід України на міжнародний валютний ринок, на міжнародні ринки капіталу. Він активно розвивав цю ідею, здійснення якої дозволяло країні менше залежати від Міжнародного валютного фонду.

Гетьман практично не боявся нових проблем, йому була невідома несміливість перед керівництвом. І в мене навіть склалося враження, що багато людей, які на той час були вищі за нього у владній ієрархії, ніяковіли саме перед ним, перед його ерудицією та високою мораллю.

Здавалося, вони відчувають, що слабші... Пригадується, саме завдяки його поїздці до Москви був створений ще за радянських часів перший український комерційний банк — сталося грамотне розділення Агропромбанку України з Агропромбанком СРСР, що дозволило цьому банку вийти зі своїми активами, а не тільки вкладами. Саме Гетьман переконав тогочасного голову Держбанку СРСР видати Украгропромбанку першу та єдину в Україні валютну ліцензію. Коли Зовнішекономбанк СРСР зупинився, це дозволило нам уникнути великих втрат у іноземній валюті.

Чи можна також забути про те, що Гетьман практично був автором банківського законодавства в Україні. Йому належала ідея створення незалежного Національного банку. Це все його заслуга, як і невеликої, але дуже активної фракції в парламенті, якою він керував. Вона провела в Раді дуже багато рішень, наслідки яких, ми це бачимо сьогодні, позитивні, і ми відчуваємо їх на собі.

Дуже характерним для Вадима Петровича було глибоке розуміння та знання людей. Він умів працювати та знаходити спільну мову практично з усіма, незалежно від поглядів, характерів і ерудиції, об'єднував й уміло розставляв людей, чітко управляв своїм колективом і не в останню чергу тому, що був дуже вимогливий до себе. Гетьман володів дивовижною інтуїцією, прекрасним чуттям на все нове, і завжди було цікаво спостерігати, як він спілкується з колегами. Він знав, що подобається людям, з якими працює, і було помітно, що це приносить йому величезне задоволення. Певний артистизм, який для нього був абсолютно природним, працював дуже ефективно: Гетьман міг підняти людей і повести їх за собою.

Валентин СИМОНЕНКО, голова Рахункової палати України:

— Коли Україна не без труднощів виходила з рублевої зони, то серед усіх, хто займався тоді цим питанням, Гетьман був найбільш підготовленим професіоналом. Він передбачував усі можливі наслідки цього рішучого кроку й діяв дуже обережно. Ми з ним неодноразово відвідували з цього приводу Москву, зустрічалися з Єгором Гайдаром, із цим «Гераклом» Геращенком. Він із ним міг випити по 150 грамів і, як кажуть, вирішити всі питання. І все-таки зробив це — рішення було прийняте. Після цього я вже побачив у ньому людину, яка рішуче та безкомпромісно долала всі труднощі. Дар передбачення поєднувався в ньому з високим професіоналізмом, умінням вирішувати оргпитання. Це мене дуже вражало, оскільки в ньому тоді ще проглядали й риси, притаманні тільки юності.

У 1994 році ми з Гетьманом організували в парламенті, де більшість була в комуністів, групу «Незалежних» і стали її співголовами. І саме тоді, з допомогою Вадима Петровича, я усвідомив значення такої філософської й економічної категорії, як економічний патріотизм. Я зрозумів також, що Гетьман міг би претендувати на найвищу сходинку в державній ієрархії — він до самих кісток був патріотом. Він був також майстром результативного політичного компромісу, що дозволяло йому знаходити вихід із будь-якої ситуації. Я зрозумів, наскільки це важливо, і запропонував йому одноосібно очолити нашу парламентську групу. Коли ми працювали над Конституцією, він не лише складав ту чи іншу її статтю, а й намагався передбачити її дію та майбутнє трактування на багато років уперед. Від спілкування з ним, і як із людиною, і як із державним діячем, ми всі тоді отримували велике задоволення.

Гетьман був дуже цікавою, товариською і навіть азартною людиною як у роботі, так і в повсякденному спілкуванні. Це бачили всі, у тому числі й влада. Вона його всіляко відтирала від суспільного життя, обмежувала йому доступ до тих великих справ, які він міг би ще здійснити і для яких, я вірю, був призначений. На жаль, ми жили, та й тепер живемо в суспільстві, де такі люди дуже часто виявляються не повністю або навіть узагалі незатребуваними. Це найстрашніше наше лихо і сьогодні. Від цього страждають цілі пласти справжніх професіоналів і патріотів у нашій країні.

Борис СОБОЛЄВ, заступник державного секретаря України:

— Згідно з указом Президента, Україна отримала сьогодні першого справжнього Героя України. Бо оті нагороди, які без розбору робив старий президент, за особисту прихильність, за особисте спонсорство не можна й порівнювати з тим, що зробив для нашої країни Вадим Гетьман. Сьогодні я мав можливість спостерігати, з яким захопленням сприймали і студентський і викладацький колективи Київського національного економічного університету присвоєння цьому учбовому закладу імені Гетьмана. Це високе і солідне ім'я. Я сьогодні побажав студентам, щоб через декілька років студенти могли з гордістю говорити, що вони закінчили університет Гетьмана. Персональне ім'я цього українського університету, як і університету Шевченка, — це наш Оксфорд, Кембридж, Джорджтаун і так далі. Радує також, що вулиця Індустріальна в Києві отримала нормальне людське ім'я.

У характері Вадима Петровича мене найбільше вражало вміння примирювати опонентів, які вже ладні були вчепитися один в одного. А він не просто міг їх замирити, а й примусити працювати на спільну мету. Ця людина завжди вирізняла талановиту молодь і вміла її підтримати, підняти і, як мовиться, дати хід. Оце найголовніше.

ЦИТАТА «Дня»

«Фінанси і банки, які є осердям будь-якої економіки, можуть ефективно функціонувати лише у стабільному, прогнозованому середовищі. Жодна країна світу, жодна міжнародна фінансова компанія не стане співпрацювати з країною з непередбаченим політичним ризиком».