Так одразу й не пригадаєш, коли востаннє Національний банк України зазнавав такого відвертого і, прямо скажемо, антиконституційного тиску, як тепер. Сильніше на нього давили хіба що за часів Лазаренка.
Утім, дуже багато вкладників комерційних та скляних банків і банок, що постраждали унаслідок квітневої девальвації долара, можуть мати й іншу думку. Вони краще пам’ятають недавні часи, а саме квітень цього року. Хоча, можливо, і не всі знають, що своє рішення про ревальвацію курсу гривні НБУ тоді прийняв під дуже сильним тиском уряду і зокрема — Мінекономіки. Можна навіть припустити, що нібито навіть відступаючи під тиском переважних за політичною вагою сил «противника» та приймаючи потрібне, але аж ніяк не логічне рішення (долар згідно з ним одномоментно впав в Україні на 4,7%), Нацбанк наперед знав, які можуть бути наслідки. А ті, хто його до цього змусив, одразу вдали, що нічого не знали та щосили продемонстрували обурення. Роблячи честь керівництву НБУ, воно тоді пообіцяло, що різких стрибків більше не буде і до осені курс триматиметься. Поки що НБУ слово тримає, чим неабияк сприяє стабілізації ситуації та дозволяє бізнесу планувати свою роботу.
Дивно, що це викликає невдоволення уряду. Як заявив у вівторок міністр економіки Сергій Терьохін, попри неодноразові звернення Міністерства економіки, Нацбанк відмовляється від змістовної участі в підготовці прогнозно- програмних документів і висловлює позицію, що розглядає ці документи виключно як урядові. «Мінекономіки пропонує спільне рішення Кабінету Міністрів і Національного банку про створення постійно діючої міжвідомчої комісії, яка на робочому рівні узгоджуватиме цільові параметри політики та прогнозні розрахунки», — сказав Терьохін на розширеному засіданні колегії міністерства. За його словами, Мінекономіки виступає за чітке визначення пріоритету між інфляційними й курсовими цілями грошово-кредитної політики, оскільки спроби НБУ втримати курс гривні від ревальвації призводять до зростання обсягів емісії через канал валютного ринку, що може спровокувати інфляцію.
Якщо перекласти цей макровислів зрозумілою звичайному платнику податків мовою, то це означає, що уряд знайшов ще одного, крім парламенту, цапа- відбувайла за допущені ним прорахунки , які спричинили падіння зростання економіки та підйом інфляції. Розрахунок простий: якщо Нацбанк упреться і відмовиться ще раз провести на громадянах України експеримент на зразок квітневого, то його можна буде обвинуватити в усіх гріхах. А якщо піддасться тиску, то уряд, який практично відмовляється підтримувати валютоутворюючі експортні галузі економіки (що і без того страждають через несприятливу світову кон’юнктуру), в очах громадян залишиться в привабливих білих оборочках, а стрілку невдоволення громадян можна буде знову перевести на НБУ.
Відзначимо, що цього місяця це вже друга атака Мінекономіки на Національний банк. Тиждень тому НБУ парирував її тим, що не вбачає підстав для зміни нинішньої курсової політики та вважає, що співвідношення гривні до долара на рівні 5,05 грн./$1 є збалансованим.
Як повідомив заступник голови НБУ Сергій Яременко, коментуючи «вказівки» міністра економіки, це «вкотре дає негативні сигнали ринку та може його дестабілізувати». «Міністру економіки негоже давати поради щодо курсової політики за наявності величезної кількості проблем у його відомстві», — вважає Яременко. При цьому банкір міг би також нагадати міністру, що Конституція та Закон про Нацбанк України передбачають його (НБУ) незалежність і, звісно, насамперед від непродуманих вимог уряду.
Тим часом атака Мінекономіки на Нацбанк, схоже, лише частина спланованої акції, спрямованої на те, щоб «пощипати» банківську систему України. Нарівні з Мінекономіки за цю справу взялася й податкова адміністрація, в ультимативній формі загрожуючи оприлюднити список банків, які, на її думку, мінімізують свої податки. Нацбанк у цій ситуації не наважився відкрито стати на захист колег із «другого рівня», але це зробила громадська організація — Асоціація українських банків. Вона звернулася до голови ДПАУ Олександра Киреєва й голови НБУ Володимира Стельмаха з вимогою не допустити поширення податковими органами відомостей, що свідчать про упереджене ставлення до банківських установ. АУБ наголошує, що такі заяви можуть спиратися тільки на результати перевірок податковими органами банківських установ і відповідних судових рішень, а не на основі аналітичних розрахунків, і посилається, зокрема, на положення Конституції про презумпцію невинності. АУБ зазначає, що подібні заяви ДПАУ підривають ділову репутацію банків як інститутів суспільної довіри та можуть призвести до непередбачених наслідків як для банківської системи, так і для економіки України загалом.
Чи зуміє банківська система протистояти «наскокам» уряду та втримати валютну ситуацію під контролем? Запитання, як кажуть, складне. Схоже, і Мінекономіки, і ДПАУ діють у цілковитій злагоді з керівництвом уряду, що подає відповідні сигнали. Досить нагадати висловлювання прем’єр-міністра Юлії Тимошенко про те, що в деяких банків податкове навантаження — менше 1%. Невже нам мало попередніх криз, які із початку року трясуть українську економіку, — валютно-курсової, бензинової, цукрової та газової? Невже попереду ще одна — валютна, а також банківська? Причому можна сміливо стверджувати, що походження двох останніх явно штучне. Зараз уся надія на Президента, який свого часу був завзятим прихильником незалежності Нацбанку. Думається, він зможе втихомирити сучасних послідовників В. Ульянова (Леніна), які вирішили додати до наявних у них вокзалів і поштамтів ще й банківську систему.
КОМЕНТАР
В’ячеслав ЮТКІН, голова наглядової ради банку «НРБ Україна»:
— Заяви Терьохіна — це відверте втручання в процес курсовизначення Нацбанку. І цього допускати не можна. Я думаю, що в жодній іншій країні світу міністр економіки не може втручатися в ці питання. Це спроба Мінекономіки посилити свій вплив на Нацбанк. І те, що НБУ супротивиться цьому, що цілком виправдано і можна тільки вітати, оскільки його становище і роль у країні, визначенi спеціальним законом, не допускають тиску й диктату. А Мінекономіки не повинне цього робити, оскільки таким чином може нівелюватися роль центробанку, яка в усіх країнах практично однакова та полягає в забезпеченні стабільності валютно-фінансової системи. Настільки ж негативні для банківської системи і дії податкової, що загрожує опублікувати назви банків, які нібито не виконують своїх зобов’язань перед бюджетом. Про це можна було б говорити тільки після рішень судів. А в цьому випадку — це дуже шкодить репутації банківської системи загалом, і, я думаю, банки подадуть у суд і виграють. Мінімізація, у якій звинувачують банки, передбачена законодавством, і якщо вона виконується в рамках законів, то банки не можна ні в чому звинувачувати на основі актів, складених податківцями. Рішення повинні приймати виключно в судовому порядку. Інакше це пряма компроментація банків, підрив довіри до них. Кому це вигідно? Можна сказати про конкурентів, які іноді вирішують ці питання і через податкову. Але в діях Мінекономіки і ДПАУ проглядають елементи узгодженості, оскільки обидва ці органи вирішують одне і те ж завдання — наповнення бюджету. Вони, безумовно, в зв’язці. Соціальна спрямованість бюджету примушує їх погоджувати свої дії.
