Гордіїв вузол, що ось уже тиждень затягнений у протистоянні виконавчої та законодавчої влади, вкотре спробують розрубати в четвер. Цього разу за участю Президента. Так принаймні вирішила Верховна Рада вчора, за результатами позапланової, що тривала замість анонсованих 30 хвилин майже дві години, наради керівників парламентських фракцій і груп. «Відійшовши від політики», депутати постановили запросити на «парламентський килим» не тільки главу держави, а також Кабмін у повному складі. Швидше за все, перед депутатами виступлять також голови СБУ та Генпрокуратури, котрі до цього часу повинні розібратися в правомірності та коректності висловлювань деяких політиків, які раніше коментували події навколо відставки уряду, не добираючи слів. До речі, пізніше в кулуарах ВР деякі депутати говорили, що ініціатива подібної «експертизи» про «відповідність Конституції та законам України» походила від спікера Володимира Литвина. Сам він це частково визнав, заявивши з трибуни, що окремі словесні пасажі вищих чиновників, «як і в грудні 2004-го», справді вимагають прискіпливого вивчення.
Однак обмін компліментами депутати та міністри, цілком можливо, здійснять у закритому режимі. Така рекомендація погоджувальної ради, остаточне рішення з цього приводу ухвалять безпосередньо в сесійній залі вранці в четвер.
Поки що і в кулуарах Ради, і в коридорах Кабміну обстановка вельми напружена. Очевидно, компроміс шукатимуть «пакетом» у вже притаманній для народних обранців манері.
Сюди ж, тобто «в пакет», внесуть непристойно затягнене питання обрання суддів Конституційного Суду. Чергову, вже четверту спробу, Верховна Рада зробить також завтра. Спершу фаворитів визначать рейтинговим голосуванням, потім затвердять у таємному режимі, за допомогою бюлетенів. Вибір депутати мають: їхній увазі запропоновані аж 14 кандидатур.
Ще один аспект: необхідність все- таки «добити» нинішнім скликанням пакет законопроектів про СОТ. Але без відновлення парламентсько-урядового діалогу це неможливе. І тут, швидше за все, Кабмін буде вимушений іти на поступки, адже наступна Рада реально зможе зайнятися цим питанням не раніше осені. Учора Володимир Литвин уже віддав розпорядження профільним комітетам підготувати «залишки» пакета до розгляду. Однак за яких обставин це обговорення відбудеться і яким буде його результат, багато в чому залежить саме від завтрашнього діалогу з Президентом.
Утім, деякі попередні результати отримають уже сьогодні, під час засідання РНБО з участю Президента й інших керівників країни, в тому числі спікера. А результат завтрашньої розмови багато в чому залежить від двох чинників: що скаже В. Ющенко депутатам і наскільки його бачення збігатиметься з кінцевою глобальною метою кожної з політичних сил — учасниць конфлікту.
Які ж ці цілі? Для пропрезидентської НСНУ з сателітами на зразок УНП (що недавно виступили з неоднозначною вимогою віддати опозиції, тобто їм самим, управління трьома парламентськими комітетами), очевидно, вкрай важливо відновити зганьблене реноме. Хай би що там казав Юрій Єхануров про те, що «в нас ображених люблять», зрозуміло, що «напіввідставка» уряду не найкраще позначилася і ще позначиться на електоральних показниках блоку «Наша Україна», лідером якого він є. Адже й за кращих часів особистий рейтинг Юрія Івановича як для прем’єра і політика був зовсім невисокий, лише 7%. Для порівняння: аналогічний показник у Віктора Януковича становить 26%, у Тимошенко — 21% (якими б умовними не були ці цифри).
До речі, про Тимошенко. Позиція її фракції вкрай неоднозначна: з одного боку, вони підтримують Президента, з іншого — не тільки голосували, але й, ніде правди діти, багато в чому самі підготували «повалення» Єханурова. «Врятувати Ющенка» від наслідків його ж власних кадрових рішень — місія, безперечно, почесна, однак вельми важка для аргументації. З огляду на це, саме БЮТ, швидше за все, наполягатиме на вирішенні проблеми «малою кров’ю», а саме — на усуненні з посад Івана Плачкова, Олексія Івченка, Сергія Головатого і, можливо, Бориса Тарасюка. Аналогічна ініціатива, з додаванням прізвища Анатолія Гриценка, може також виходити і від опозиційних фракцій, тієї ж ПР, СДПУ(О) і стати зрештою шуканим компромісом. Чого не можна сказати про іншу опозиційну ініціативу — висунення кандидатури нового «нейтрального» прем’єра.
Але головна мета фігурантів скандалу — створення хоч би приблизних контурів майбутньої парламентської коаліції. Згідно з конституційними змінами, які набули чинності, від моменту складання новообраними депутатами присяги на це залишиться лише тридцять днів.
Для вітчизняного «тераріуму політичних однодумців», термін дуже малий. I щоб загроза розпуску ВР п’ятого скликання не стала реальністю, «сани готують влітку», тобто намагаються домовлятися заздалегідь. Найбільше ініціатив у цьому питанні демонструє той же БЮТ. Учора один із лідерів блоку Микола Томенко проанонсував підготовку договору для спільного підписання БЮТ, НУ та СПУ. Примітно, що один із пунктів цього документа — однозначна заборона будь-кому з підпісантів укладати які-небудь подібні домовленості з ПР, КПУ і, можливо, блоком Литвина.
Укинена в соціум заява М. Томенко, очевидно, незабаром отримає необхідні відгуки. Таким чином, про реальність підписання подібної угоди до ранку четверга буде відомо вже з вельми високою часткою ймовірності. I якщо цим трьом політичним силам удасться порозумітися між собою, можливо, конфлікт між виконавчою та законодавчою владою буде благополучно вичерпаний. Теоретично і СПУ, і БЮТ, і НСНУ можуть піти на такий крок, оскільки неодноразово заявляли про необхідність відтворення і єднання «помаранчевої» команди (хоча, що це тепер таке, навряд чи хтось зможе пояснити). Однак НСНУ і БЮТ примирення напевне дасться нелегко, хоч би у зв’язку з морально-психологічним чинником: занадто багато взаємних обвинувачень і навіть образ озвучили вони на адресу одне одного впродовж останніх місяців. У СПУ ситуація й поготів делікатна: в уряді, відставки якого партія не підтримала, продовжують залишатися її представники, однак утриматися від жорстокої критики Кабміну витривалості та послідовності їм чомусь бракує.
Утім, прогнозувати «щасливий результат» усе ж таки, напевно, трохи передчасно. Володимир Литвин, який ще очолює Верховну Раду, залишити себе на узбіччі переговорно-об’єднувальних процесів напевне не дозволить. А якщо відчує, що це відбувається попри його бажання, буде намагатися з усіх сил, щоб без його участі ситуація вирішитися не змогла. Механізмів для цього спікер має більше ніж достатньо. Ну, хоч би штучне продовження урядової кризи парламентськими методами. Тим більше, що учорашнє рішення Деснянського районного суду (про задоволення позову голови ВР до екс-майора Миколи Мельниченка про захист честі і гідності) повинно додати Литвину впевненості. Правда, не схоже, що на цьому історія з плівками для спікера закінчиться.
