Будинки №4 і №6 на бульварі Космонавтів у місті Костянтинівка Донецької області збунтувалися. Вони оголосили себе «вільною зоною» від «Партії регіонів», влаштувавши похорон надіям, покладеним на владу. Причиною цієї акції, яка стала набутком всеукраїнської громадськості, послужив відчай місцевих мешканців, які вже не перший рік намагаються захистити територію біля своїх будинків від забудови. Тим часом тут планують звести будівлю на 300 квадратних метрів, а заввишки у вісім з половиною метрів.
...Ця досить характерна для нашої доби історія тягнеться ще з 2003 року, коли передбудинкову землю (декілька десятків метрів між будинками №4 і №6) вперше було здано в оренду. Тоді мешканцям допомагала влада, і питання про оренду було відправлене на перегляд, а проти того, хто видав оренду, було порушено кримінальну справу. Минуло кілька років, й історія повторилася. 2009 року землю знову віддають в оренду. Новим господарем, за словами мешканців будинку №6, стала гр. Колесник, дружина працівника міської прокуратури. Відразу ж було змінено цільове призначення території. Раніше там розташовувався дитячий майданчик і побутові конструкції. 2009-го гойдалки зрізали, а побутове приладдя прибрали... Але, хоч як це дивно, справа знову затихла й поновилася вже 12 квітня 2011 року. Тоді мешканці будинків побачили на стінах своїх під’їздів оголошення, яке свідчило: «Мешканців будинків просимо взяти участь у зборах з питання благоустрою двору». На збори прийшла невелика кількість людей, і це зрозуміло, адже їх було призначено на середину дня у вівторок, що виключило появу там активних молодих працюючих людей. Нечисленних присутніх повідомили, що на багатостраждальній території побудують невелику продуктову крамницю за доступними цінами. Півтора десятка присутніх на зборах мешканців погодилися і підписали папери. Наступного дня, коли на саморобну дитячу карусель висипали будівельний шлак і почали забивати кілки, стало ясно, що «крамничка» буде чималенька, а згодом виявилося: площа — 304 квадратних метри, висота — вісім з половиною метрів. Мешканці — обурені. «Ми виходили з дітьми, загороджували проїзд. Чергували і вдень і вночі, адже нам сказали, що роботи проводитимуть вночі», — розповідає активістка будинку №6.
Найняли адвоката. Писали листи в усі інстанції. Але переконливої відповіді так і не отримали.
«Ми зітхнули спокійно лише 5 червня 2011 року, коли закінчилася оренда землі. До цього ми два місяці чергували тут і не давали будувати. Але у вересні на сесії в міській раді виноситься питання про продовження оренди. Нас на неї не запрошують, усю інформацію ми дізнаємося від депутата Компартії. Ми знову збираємо колектив, знову вступаємо в бій. Ми переконували, що нам крамниця не потрібна. Тоді на сесії було прийнято ухвалу про скасування продовження оренди. Ми знову заспокоюємося. Але в жовтні власники подають до суду на виконком щодо того, що було незаконно відмовлено в оренді. У січні виконком за ухвалою суду приймає свою ухвалу продовжити оренду. Але, згідно із законом, потрібна вже нова оренда, оскільки час вже упущено. Слід готувати нові проекти і документи, але всього цього зроблено не було», — розповідає мешканка будинку №6 Маргарита Ізмайлова.
У цій справі мешканці будинків №4 і №6 бачать багато нестикувань і говорять про заангажованість влади: не давала відповіді в строк, тим самим порушуючи законодавство; не надає генерального плану міста, говорить, що його просто немає. Проти однієї з активісток було порушено три кримінальні справи, всі вони не були пов’язані з будівництвом безпосередньо, а стосувалися справи лише опосередковано. Її звинувачували в шахрайстві, фальсифікації документів, грубому ставленні до правоохоронних органів (!). Щоправда, на сьогодні всі справи закрито.
Щодо документів на дозвіл на спорудження також багато неточностей. Міська санепідемстанція, наприклад, дійшла висновку, що будинки, які з 1967 року не бачили ремонту, перебувають у відмінному стані, й будівництво їм не зашкодить. Але люди, що тут мешкають, стверджують протилежне: будинок перебуває в жахливому стані— дах тече, стіни лущаться, а підвалами бігають щури. Дозвіл про будівництво також дав міськгаз, хоча на місці будівництва є газова труба. Виняток — ДАІ, Головне управління не підписало документів тому, що до крамниці утруднено під’їзд. Активним учасником у цій справі був і жек, який дав дозвіл на оренду. «У квітні 2011 року до нас приїхала вся жеківська техніка. А головний інженер жеку потім виявився автором проекту крамниці», — згадують мешканці.
Окрім того, з’ясувалося, що деякі підписи (які було раніше зібрано на підтвердження того, що люди не проти забудови) не належать мешканцям будинків, а деякі — належать людям, які давно померли. Майже за Гоголем...
До речі, згідно з проектом, тут має з’явитися невеличка книгарня. Люди не вірять. Вони стверджують, що і власниця, згадана в документах, — підставна, й книгарні їм не бачити. Насправді вони впевнені, що цей клаптик землі — предмет інтересу для власниці продуктових крамниць «Барвінок» — гр. Ю. Колесник. Про це, на їхню думку, свідчить той факт, що саме вона була присутня на всіх засіданнях, ходила до судів, приїжджала на місце подій, де навіть погрожувала протестуючим. «Вона приїхала сюди і сказала, щоб ми всі тут сиділи у своїх клітках і не висовувалися, інакше вона нас сама передавить трактором. Вона лякала нас тим, що її родич — Борис Колесников і що завдяки цьому вона може багато що. Але ми не віримо, що він її родич. Чи боїмося ми? Так, звісно. Але ми стоятимемо до кінця, адже надія вмирає останньою», — говорить мешканка будинку №6. «Те, що це буде її крамниця, ніхто не приховує. Ми припускаємо, що після того, як буде дано добро на спорудження книгарні, приміщення буде здано в суборенду Колесник, яка в цій будівлі збирається організувати продуктову крамницю. Але ми ніяк не можемо це довести», — розповідає про свою підозру активістка.
Зараз справа щодо оренди та спорудження крамниці перебуває в суді, періодично відбуваються слухання у виконкомі, але на них активістів будинку №6 і №4 не запрошують.
Альтернативу крамниці мешканці вбачають у спорудженні доброго дитячого майданчика. Вони за власний рахунок найняли архітектора, який намалював план місця відпочинку, активісти навіть знайшли спонсорів, які готові допомогти мешканцям. Зокрема, обіцяла також допомогти з фінансуванням проекту дитячого майданчика Комуністична партія(!), головний офіс якої розташовано в будинку №6. До активістів приїжджав із підтримкою і представник партії «Фронт Змін». Тим часом Партія регіонів, до якої мешканці неодноразово зверталися, мовчить.
«Звісно, їм все одно, вони всі між собою зв’язані. Ми голосували за них не просто так. Ми хотіли, щоб вони захищали наші інтереси. Я перша тоді агітувала за них, входила до виборчої комісії. Але зараз ми розуміємо, що все це було даремно. Вони не готові відстоювати наші інтереси. Вони роблять усе, щоб самих себе поховати. Коли ми влаштовували акцію з «похороном», малювали плакати, розтягували транспаранти, ми влаштовували похорон не самій партії, а надіям, які ми на них покладали, коли обирали. Влада репрезентує інтереси народу, значить, — нас. А в нашому випадку — зовсім навпаки. Влада сама себе заганяє в могилу», — розповідає про ситуацію мешканка будинку №6. Люди впевнені, що правда буде на їхньому боці, а тому стоятимуть до кінця.
Насправді ідея спорудження доброї книгарні в місті, звісно, непогана. Адже, як виявилось, в Костянтинівці — увага! — немає жодної повноцінної книжкової лавки. Щоправда, є книгозбірня, до якої, як тут кажуть, ніхто не ходить. Але виникає питання: чому величезна книгарня має з’явитися саме у дворі житлових будинків? І чому саме на місці дитячого майданчика? Невже, якщо мета настільки благородна, влада не може запропонувати для книгарні більш відповідне місце?
Так чи інакше, а в четвер, як розповіли наші співрозмовники, пані Колесник обіцяла розпочати будівельні роботи, не дочекавшись повного дозволу на спорудження і ухвалу суду в цій справі. Але так і не приїхала. Зате приїхали афганці та чорнобильці з Дружківки та Донецька, аби підтримати мешканців будинків № 4 і № 6. Таке об’єднання дуже символічне для Донецької області. Нагадаємо, що і чорнобильці, й афганці восени минулого року відстоювали свої інтереси в суді і в наметах під Пенсійним Фондом Донецька.
Чим завершиться ця історія — прогнозувати складно, але вже зараз у історії з будинками №4 і №6 викристалізувалося кілька «моралей». Перша: про ситуацію в місті (а можливо, й про саме місто, що, мабуть, ще сумніше) ніхто так і не дізнався б, якби одного разу журналісти мало не впали в яму, вириту в дворі біля будинків, і не зробили репортаж, виклавши його в Інтернеті. Громадськість стала активно обговорювати випадок у місті, розширюючи інформаційну хвилю, тим самим допомагаючи мешканцям відстоювати своє право. Друга: в країні, яка прагне до Європи й претендує на звання освіченої правової держави, досі є міста, буквально позбавлені книжок, в яких єдиною політичною силою, готовою допомогти людям, є... Комуністична партія. Невже все в країні настільки погано, що навіть комуністи на цьому тлі здаються людяними? І третя: у Костянтинівці все ще бояться озвучувати свої імена навіть ті, хто захищає свої ж інтереси, тобто представники громадянського суспільства.
... Бульвар Космонавтів закінчується ринком, далі — проспект, який виходить на одну з центральних вулиць — Ломоносова. На першій же будівлі цієї вулиці напис чорним балоном: «Свобода починається з тебе!». Правда!
