У квітні 2001 року в Україні побували експерти Європейського комітету проти расизму та нетерпимості, які вивчали ситуацію в Україні з расовою та етнічною дискримінацією. На основі ознайомлення вони сформулювали для уряду України низку рекомендацій, як покращити ситуацію. Найбільше зауважень стосується українського законодавства. «Незважаючи на розробку урядом України плану дій проти ксенофобії та расової й етнічної дискримінації, розформування Державного комітету у справах національностей та релігій призвело до вакууму в цьому питанні. Країна не має всебічного антидискримінаційного законодавства. Більше того, незважаючи на наміри влади посилити законодавство у сфері надання притулку, процедура визначення статусу біженців була заморожена в кількох випадках», — йдеться у повідомленні.
У доповіді відзначається зменшення кількості расистських нападів в Україні останнім часом, проте наголошується, що проблема є далекою від вирішення. «Ненависницькі промови часто залишаються без відповіді. З’явилася певна кількість антисемітських публікацій. Влада, звичайно, знає про потребу працювати з неонацистами та скінхедами з футбольних фанів. Проте Міністерство внутрішніх справ припинило свої зусилля з моніторингу на систематичній основі расистських інцидентів. Більше того, проблема маскується, оскільки виконавців ненависницьких злочинів переслідують як хуліганів», — відзначає прес-служба Ради Європи. Серед рекомендацій, висловлених Радою Європи, одним із основних є побажання урядові України «визначити орган влади, який координуватиме роботу з протидії расизму та расовій дискримінації», а також «гарантувати чесну та ефективну процедуру надання статусу біженця».
Манфред ПРОФАЗІ, голова Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні:
— Український уряд робить позитивні кроки для протидії расизму та ксенофобії. Створення структури, відповідальної, зокрема, за реалізацію «Плану заходів з протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації в українському суспільстві на 2010—2012 роки», здатне мати сприятливий ефект. Минулого року до Ініціативи Розмаїття — мережі організацій, координованої Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародною організацією з міграції — надійшли повідомлення про 23 напади, у підгрунті яких підозрюється расова та міжнаціональна нетерпимість. Це втричі більше повідомлень, ніж 2010 року. Внаслідок цих нападів постраждали 40 осіб, переважно студенти з країн Африки та Азії. На жаль, ці дані швидше за все не є повними й не відображають загальної ситуації в Україні, зокрема тому, що значна частина нападів, скоєних на ґрунті міжнаціональної нетерпимості, залишається поза увагою громадських організацій та правоохоронних органів через побоювання жертв повідомляти про те, що з ними сталося. Особливої уваги та реакції потребує також проблема «мови ворожнечі» в українському публічному дискурсі, адже агресивні слова здатні згодом виливатися в агресивні дії.
