У запрограмованій сенсації, що сталася у вівторок — звільненні Юлії Тимошенко із СІЗО — чітко проглядаються правова й політична сторона. Формально, з правового погляду, у справі Тимошенко майже нічого не змінилося. Звинувачення Генпрокуратури не спростовані, вона так само знаходиться під слідством, і впродовж доби Генпрокуратура повинна обрати стосовно екс-віце-прем’єра новий запобіжний захід. У рішенні Печерського райсуду столиці про звільнення Ю. Тимошенко говорилося, що при дачі санкції на арешт колишнього віце-прем’єра заступник Генерального прокурора Микола Обіход не в повному обсязі врахував стан здоров’я й особистість обвинувачуваної. І що були всі підстави не застосовувати такий запобіжний захід, як арешт. Не врахований, на думку суду, і той факт, що після арешту до Генпрокуратури звернулися 72 народних депутата з особистими поручительствами. Судом встановлено, що у слідства не було підстав вважати, що Ю. Тимошенко сховається від суду й слідства і буде заважати встановленню істини в справі. «Генпрокуратура не надала достатніх доказів, і вони відсутні в матеріалах справи», — говориться в судовому рішенні. «Що стосується самої справи Тимошенко, то слідство ведеться об’єктивно та всесторонньо. Звинувачення не відпали, навпаки, вони підтверджуються під час слідства щоденно», — передало вчора слова Обіхода агентство Інтерфакс-Україна.
Цікаво, що завершивши оголошувати рішення, головуючий у справі Микола Замковенко зробив ряд фактично політичних заяв. «Я вважаю, що ми взяли до уваги особистість Ю. Тимошенко, її авторитет у політичному плані», — сказав він, підкресливши, що це було непросте й відповідальне рішення. Суддя висловив упевненість, що політичні кола зрозуміють це рішення, і в суспільстві спаде напруженість.
Миколі Замковенку, схоже, можна вірити — рішення дійсне було непростим. Версія про те, що суд піддався тиску і різного роду стимуляціям з боку зацікавлених сторін не виглядає абсурдною. Можливо також, що деякі ланки президентських структур пішли на сепаратні переговори із соратниками Юлії Володимирівни. Якщо це так, то це, швидше за все, відіб’ється на характері вимог опозиції взагалі й лідерів «Батьківщини» зокрема. У цьому плані вчорашня заява прем’єр-міністра України Віктора Ющенка про те, що звільнення його колишньої соратниці по урядовій роботі — «це не демонстрація слабості суду, це, навпаки, демонстрація його сили», може говорити про те, що або прем’єр хоче здатися романтиком, який не знає про сувору дійсність українського політикуму, або він просто погано інформований чиновник. До речі, російське агентство політичних новин АПН із посиланням на джерело в російських спецслужбах повідомило вчора, що «фактичним лідером неформального пула захисників Юлії Тимошенко була дружина прем’єра Ющенка, громадянка США, яку з лідером «Батьківщини» зв’язують давні дружні стосунки. За деякими відомостями саме через тверду рекомендацію дружини В. Ющенко у свій час включив Юлію Тимошенко до складу Кабінету Міністрів».
Багато представників опозиції, зокрема лідери Форуму національного порятунку, уже встигли зробити ряд штатних заяв про звільнення Ю. Тимошенко як «значну перемогу демократичної опозиції в її послідовному прагненні вивести країну з політичної кризи шляхом цивілізованого діалогу з владою».
Природно, що звільнення Юлії Тимошенко з-під варти не може не вплинути на дії опозиції, тому що всі півтора місяця перебування екс-віце-прем’єра в СІЗО це було однією з ключових вимог ФНП. Але, як відзначають зараз політологи, опозиція в Україні занадто неоднорідна, і реакції її на цю подію можуть бути також різними. На «екзальтованих» звільнення Юлії Тимошенко, безсумнівно, спрацює як допінг, і з великою часткою ймовірності можна буде очікувати творчого розвитку рекламних слоганів на продовження відомого «Я не зламалася. А ти?»
Як вплине звільнення на «розважливих» опозиціонерів, чи, як їх охрестили політологи, напівопозиції — ПРП, НРУ й УНР та їхні парламентські структури і ряд партій націонал-демократичного спрямування? Для них, швидше за все, проблема лідерства та координації дій загостриться, тому що доведеться відповідати на запитання: чи брати з собою на діалог із владою Юлію Тимошенко, яка знаходиться під слідством? Співкоординатор акції «Україна без Куч ми» Володимир Чемерис, коментуючи «Форуму» (www.for- ua.com) звільнення Тимошенко, заявив, що «не хотів би, щоб їй (Ю. Тим ошенко. — Авт. ) делегували права прямої участі в переговорах з Президентом, беручи до уваги відкриту проти неї кримінальну справу». Однак вже зараз, судячи з вчорашнього інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна лідера соціалістів Олександра Мороза, частиною опозиціонерів зондується й інший варіант розвитку подій, коли до списку представників на переговори iз владою, що повинен бути визначений сьогодні, може ввійти і Ю. Тимошенко. Зокрема, О. Мороз заявив, що «це буде нормально». І навпаки, відсутність Тимошенко в такому списку, на думку лідера СПУ, істотно не вплине на хід переговорів, оскільки представники Форуму будуть виражати загальну позицію ФНП. Ще один представник ФНП, голова парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Юрій Кармазін, висловив думку, що зі звільненням Ю. Тимошенко почнеться діалог влади й опозиції, оскільки в екс-віце-прем’єра «є досвід домовлятися з Президентом». З огляду на такі заяви цікаво, як будуть позиціонуватися стосовно Юлії Володимирівни та її участі в круглому столі ПРП, НРУ й інші, хто у свій час «дуже радив» Вікторові Ющенку не брати Тимошенко до складу уряду. Адже якщо дійде до реального діалогу з владою, те «свобода рук» Тимошенко може дати як шанс радикалам зірвати його (наполягаючи на залученні до складу повноважних представників опозиції фігури з, м’яко кажучи, складною політичною репутацією), так і створити складності для «розважливих» з поділом дивідендів у разі успіху «круглого столу». Дуже ймовірно, що те, що зараз виглядає як перемога опозиції, насправді може виявитися її серйозною проблемою.
КОМЕНТАР
Сергій ТЕЛЕШУН, голова фонду «Співдружність», професор, політолог:
Печерський суд поки тільки задовольнив клопотання адвоката Юлії Тимошенко Віктора Швеця про зміну запобіжного заходу, але ще не вирішене питання у тих справах, що порушила Генеральна прокуратура. Правову оцінку повинен давати суд, і цю оцінку ще буде зроблено. Я ж можу давати тільки політичну оцінку у вигляді версій. (Та й сам пан Микола Замковенко говорив про те, що тут присутній політичний фактор, інша справа, як він це розшифровував). Я б не оцінював однозначно цю подію. Мені здається, що версій досить багато. Одна з них — версія про тиск міжнародних організацій на політичну і судову владу України. Зокрема, Євросоюз і Європарламент заявляли про необхідність зустрічі з екс-віце-прем’єр-міністром Юлією Тимошенко в тому випадку, якщо вона не буде звільнена. Друга версія — внутрішньополітична. Мова йде про активізацію багатьох політичних сил з метою звільнення Тимошенко і використанні її іміджу як прапора у протистоянні з діючою владою. Третя версія — версія можливих поступок. Влада не була готова (і в тому числі Генеральна прокуратура) запропонувати щось більш динамічне, що дозволило б продовжувати утримувати екс-віце-прем’єра далі в ув’язненні і довести її небезпечність для оточуючих. Четверта версія — версія про якісь можливі сепаратні угоди і взаємні домовленості про поступки з обох боків. Безумовно, що всі чотири фактори вплинули на ухвалення рішення про звільнення Юлії Тимошенко з-під варти. Інша справа — який саме з них домінував? Єдине, що можна помітити, що зараз опозиція, можливо, більш динамічно спробує сконцентруватися відносно влади і запропонувати більш активні технології впливу на неї з метою отримання політичних дивідендів. Чи готова влада — побачимо. Кадрові рішення, що відбулися, можуть сигналізувати тільки про бажання, але не про готовність. Дана подія не означає перемоги однієї чи другої сили. Це насамперед свідчить про рокіровку політичних сил, особистостей і технологій у стосунках одних з другими. Мені здається, що весна 2001 року і буде свідчити про те, хто реально буде домінувати в політичному житті. А ця подія — один із кроків влади й опозиції по відношенню одне до одного.
