На вулиці вже відчутне дихання весни. І нехай циніки згадують рекордно теплу зиму й сніг, який нещодавно випав. Але душу не обдуриш. Весна є весна. Вона запаморочує голову, затуманює розум і відкриває серце назустріч приємній невідомості почуттів. Повітря наповнюється п’янким ефіром, пікантності якому додають аромати трав, які пробудилися, під мелодії птахів, які практично не покидали батьківщину. Саме час показувати свою щедрість чоловікам і з вдячністю її приймати жінкам. І навіть держава підкинула їм привід укотре подарувати подарунки одним, прийняти їх іншим, а пізніше разом це відсвяткувати. І нехай це свято раніше мало ідеологічне забарвлення. Це не заважає нам у черговий раз привітати своїх коханих дружин, любих матерів, сестер чи просто колег по роботі і разом із ними отримати незабутнє задоволення. Над 8 Березня не підвладна ні історія, ні політика, і це дуже приємно в наше цинічне сторіччя.
Але свята минають, а життя йде своєю чергою, і настають будні, де атмосфера не така райдужна. Чоловіки і жінки все менше спілкуються одні з одними. Синам Адама важко відволіктися від гонитви за матеріальними благами, а дочкам Єви — зрозуміти своїх обранців. Існують і сотні інших причин, але всі вони лише наслідки однієї причини. Сучасне суспільство втратило формулу гармонії міжстатевих стосунків. Те, що для наших предків було простою істиною, для нас стало однією з найбільших загадок сучасності. Ми забули про свої родинні і рольові обов’язки та страждаємо від цього, перекладаючи ці проблеми на глянсові часописи і свого партнера.
Наслідки нашої поведінки видно вже зараз. 17 тисяч розлучень на рік для області для нас вже оптимістичний показник. Висока смертність, низька народжуваність для нас уже стала констатацією фактів, що викликає стурбованість лише в жалісливих стареньких і політиків у період передвиборних кампаній. А ми стали байдужими, нас нічого не хвилює, окрім наших проблем. Та і в них ми розбираємося все менше й менше.
Сьогодні у світі мода на фемінізм. Ця мода стійка вже протягом декількох десятиріч. В її результаті жінки домоглися не лише поваги до своїх прав і задоволення своїх владних амбіцій у найбільш соціально розвинених державах світу, але й загнали в глухий кут певні сфери розвитку цивілізації. США і Західна Європа зіткнулися з тим, що будь- який аспект чоловічої уваги до жінки сприймається як сексуальне домагання. Дане явище збільшує ризик імпотенції серед чоловіків цих країн, а це автоматично посилює демографічну «яму». Окрім того, така позиція жінок веде до прямого збільшення гомосексуальних експериментів, як серед жінок, так і серед чоловіків.
Феміністки вже протягом сторіччя борються за рівноправність чоловіка й жінки в усіх сферах життєдіяльності. У нашій країні це призвело до того, що вакансії токаря, верстатника, будівельника, слюсаря, водія громадського транспорту стали заповнюватися молодими красивими дівчатами. Цей експеримент зіпсував здоров’я не одній тисячі жінок.
Сьогодні ця тенденція пішла на спад, але невже вона нічого не навчила сучасних феміністок у всьому світі і в цей чудовий день кому з дівчат хочеться отримувати не квіти від коханого чоловіка, а приз передовика виробництва? Мабуть, нікому. Тоді навіщо в країні приймаються закони, спрямовані на запровадження спеціальних квот для жінок у владі, управлінні підприємствами, в судах і подібне. Заради того, щоб феміністично налаштовані європейські держави дали нам спокій? Невже ми не пам’ятаємо, що в перегонах за рівноправність ми вже втратили наших дітей. Так, втратили. У когоcь немає часу, щоб народити. А хто вже народив, у того просто бракує часу якісно виховати дитину. А ви думаєте, звідки молодіжна нецензурщина чи немотивована жорстокість? Чи тільки через телебачення і комп’ютерні ігри? Та ні, через нас — батьків. Саме ми їх відправили до голівудських фільмів і комп’ютера. Адже в нас немає часу. Мама працює, тато теж. На дитину часу немає. Від неї краще відкупитися іграшками.
Адже в нас якщо батьки працюють, то дитина без нагляду, і для неї ідеалами стають герої «вулиць» і фільмів. Її поведінка гіршає. Батьки приходять додому, а сил на виховання вже бракує. Немає їх і на подружні стосунки. Скандал за скандалом, і чоловік починає потихеньку пити. Всім погано. Розбиратися в цьому не хочеться. Хто винен? Чоловік чи дружина. А далі рутинне ходіння по муках. Ось так бездарно і проходить життя пересічної української родини.
А для того щоб змінити ситуацію, не потрібно винаходити велосипед. Просто потрібно адаптувати принципи наших предків до сьогоднішнього дня. Жінка і чоловік повинні змиритися з тим, що вони дуже різні. І це допомагає їм одне одного кохати, створювати родини, народжувати дітей. Чоловікові заробляти, а дружині виховувати дітей. Тоді й тільки тоді ми зможемо побудувати гармонічні стосунки між подружжям, батьками й дітьми. І тоді розлучення будуть рідкістю, про яку можна буде писати в газетах, як за старих добрих часів.
А поки що подарунки, завжди бажані й красиві. Подарунки, розбавлені запахом весняних квітів і парфумерії. Гарно відсвяткувати й отримувати ще більше задоволення від життя, милі жінки!
