Звістка про загибель перелітних птахів на Харківщині швидко облетіла Україну, але широкого резонансу не викликала. Ми що всі раптом і масово стали байдужими і бездушними? Начебто — ні. Чи у нас має розголос лише те, що показують у телевізорі. А там — надають перевагу політичним перипетіям, ніж новинам про екологічні лиха та, головне — їх попередження. Симптоматично, що і жоден з політиків не надав цій події особливого значення, тоді як йдеться про справу, якою мала б займатися екологічна прокуратура. Поки що в Україні її немає. І з таким ставленням до довкілля невідомо, чи скоро з’явиться. Повертаючись на батьківщину з країн Центральної Африки, гуси долають 7—8 тисяч кілометрів і розраховують, у першу чергу, на безпечне перебування вдома. А як ми їх зустрічаємо?
Наразі в Європу і зокрема в Україну з теплих країв повертаються сотні гусей, лебедів, ластівок та інших птахів. І не випадково саме 1 квітня в світі відзначатимуть Міжнародний день птахів. Тож наше завдання нині — дбати про них, а не навпаки — шкодити та наражати на небезпеку. Одна з найбільших загроз, яка може спіткати птахів під час міграції, — це полювання. Але факти свідчать і про інше.
Тиждень тому поблизу Краснопавлівського водосховища на Харківщині загинуло 1300 гусей. Хто винен у цьому — ще й досі не з’ясовано. Основною ж причиною загибелі ветеринари називають протравлену кукурудзу, розсипану на одному з полів. Та чомусь ніхто не передбачив, що поживитися нею зможуть не тільки гризуни, а й інші тварини: зайці, ворони, граки, зокрема і дикі гуси.
— Ситуація дуже неоднозначна. З одного боку, є відомості, що в більшості птахів у волах знайшли отруєну кукурудзу. Теоретично можна допустити, що ніхто навмисно не хотів вбивати 1300 гусей, а розсипав кукурудзу, щоб уберегти поля з озиминою від гризунів. Але є інші відомості, що на деяких гусях знайшли сильця, якими їх три дні тому сильцювали в Німеччині. Тому ми припускаємо, що отруєння могло статися навіть не в Україні, — зазначив заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк. — На жаль, нині ніхто не може з’ясувати, де саме птахи з’їли цю кукурудзу. Хто повинен це робити — питання теж складне, оскільки відповідної служби в Україні немає. Теоретично йдеться про порушення прав тварин, і цим повинна займатися Державна екологічна інспекція, але оскільки слідчої діяльності вона вести не може, це мали б робити органи міліції. Відповідно до Закону України про захист тварин від жорстокого поводження, цим повинні зайнятися саме правоохоронні органи, які мають право вести слідчу діяльність, тим більше, що мова йде про вбивство тварин.
Основне завдання міліції — знайти винних. А покарання для них було б доволі жорстоким, оскільки мова йде про порушення Закону про захист тварин від жорстокого поводження — винуватців чекає кримінальна відповідальності.
— Ми підготували звернення до Державної екологічної інспекції та Міністерства внутрішніх справ з проханням розібратися в ситуації і знайти винних, адже таких масових випадків загибелі тварин на нашій пам’яті ще не було, тож ситуація на Харківщині — це рідкісний випадок, — продовжив Олексій Василюк. — Як відомо, гуси летіли ночувати на водосховище, але в якому саме місці вони наїлися отруєного зерна, поки що лишається повною таємницею. Ми знаємо, що летіли птахи з півдня на північ, але чи була Харківщина їхнім кінцевим пунктом, невідомо, вони могли податися звідси на Сумщину чи Чернігівщину.
Проте найбільше екологів насторожує те, що гуси могли з’їсти не всю протравлену кукурудзу, й існує небезпека, що нею можуть отруїтися інші тварини. Тож якими будуть остаточні наслідки такої людської безвідповідальності, важко передбачити.
КОМЕНТАР
Олексій ВАСИЛЮК, заступник голови Національного екологічного центру України:
— Головна загроза, яка може спіткати птахів під час міграції, — це полювання. Водоплавні птахи, долаючи шлях із центральних районів Африки у напрямку Полярного кола, перелітають ті країни, де триває сезон весняного полювання. Під час польоту птахи орієнтуються на водні об’єкти, де й можуть загинути від рук мисливців та браконьєрів. Багато видів птахів, зокрема і гусей, під час міграції легко утворюють спільні зграї, тому разом зі звичайними сірими гусьми можуть летіти червонокнижні види, яких науковці фіксують не кожен рік або дуже рідко зустрічають. Ясно, що не кожен мисливець заглядає у Червону книгу і знає, які види птахів до неї занесені, тому налаштовуючи приціл на пташину зграю вбиває разом зі звичайними і рідкісних птахів. І такі випадки не поодинокі. Дуже часто птахи гинуть масово в місцях, де браконьєри ставлять на річках чи озерах велику кількість сіток. Найчастіше до них потрапляють водоплавні птахи. Були випадки, коли на Десні з деяких заплавних озер виймали сітки із понад 50 загиблими птахами, тоді як призначалися вони для великої риби. Основним орієнтиром для водоплавних птахів є різні водойми, і тут криється ще одна загроза для життя птахів: вони можуть зупинитися на озерах, де є очисні споруди, не підозрюючи, чим це для них може закінчитися. Щоб уникати подібних ситуацій, треба обов’язково шукати та карати винних у загибелі тварин: якщо не арештом, то хоча б великими штрафами, наголошують екологи. Займатися цим повинна Державна екологічна інспекція, а також мисливські інспектори. Урешті-решт мисливці повинні дотримуватися правил екологічної етики. І не лише вони.
