Коаліція Веселинова має лише трьох депутатів у 250- містному сербському вічі і також перебуває в меншості в асамблеї Воєводини, тож очевидно, що сербський парламент, у якому домінує коаліція президента Югославії Слободана Мілошевича, не дасть згоди на референдум. Однак сам депутат вважає, що приклад Чорногорії спонукає мешканців провінції до рішучих дій. На прес-конференції в столиці провінції Нови Сад Веселинов заявив, що Воєводина мусить вирватися з економічних обіймів режиму Мілошевича, оскільки економічний суверенітет в інтересах Воєводини. До речі, до 1989 року ця провінція мала статус автономії, й саме Мілошевич позбавив жителів Воєводини цього привілею. Багато жителів скаржаться, що Белград щодня забирає природні багатства з провінції.
Зараз, щоправда, невідомо, чи інші опозиційні партії підтримують ідею проведення референдуму. Проти незалежності Воєводини, де проживає 300 тисяч етнічних угорців, а це майже 16 відсотків населення провінції, виступає також Угорщина. Будапешт підтримує лише запровадження автономії для Воєводини.
Таким чином, Мілошевичу, який, прийшовши до влади, сподівався тримати республіки й автономії залізною хваткою Тіто, тепер доводиться спостерігати завершення розпаду федерації, яка в минулому процвітала, була взірцем для інших країн соцтабору. Адже запровадивши власну валюту, Чорногорія, молодший партнер Сербії в югославській федерації, таким чином фактично заявила про вихід із її складу. Белград тепер не контролює ситуацію в провінції Косово, яка за правління Мілошевича також утратила статус автономії.
