Слова, в які вилилася "протокольна" подяка новообраного прем`єр-міністра парламентові за "виявлену честь і довіру", спонтанно відобразили суть ситуації, що вирішилася у Верховній Раді при затвердженні поданої Президентом кандидатури керівника уряду.
Красномовним доповненням до них був результат голосування: 226 "за" - гранична цифра, здобута таємним голосуванням, крізь зуби проціджене "так", що дозволяє всім бажаючим дистанціюватися від подальшого розвитку подій, а затим із повним правом зажадати відповідальності.
Власне, ще напередодні "дня прем`єра" чимало хто з депутатів передбачав, що не останнім фактором, який визначатиме хід голосування, стане наближення відпускного сезону. "Не проголосувавши за прем`єра, парламент зламає собі відпустку. І вже із самого інстинкту самозбереження "мовчазна більшість проголосує" - філософськи зауважив Юрій Болдирєв (МДГ). Ще частина депутатів уже повністю поринула в перевиборчі клопоти, і для них обрання чергового прем`єра на черговий рік не є найактуальнішою проблемою. Певна частина політично заангажованих депутатів просто підтримала висуванця Президента, але з діаметрально протилежних мотивів. Меншість - концептуально ототожнюючи себе з лінією Леоніда Кучми, більшість - не бажаючи ділити з ним відповідальність за стан справ у країні напередодні виборів, цілком задоволена можливістю зосередити цю відповідальність на особі Президента.
Найбільш зважені формулювали обгрунтування, котрі, загалом, відповідають об`єктивній ситуації. Геннадій Уваров (СРВ): "Прем`єр українського уряду нині має бути водночас політиком, дипломатом і менеджером. Але менеджером - передусім. І це та якість, яка безумовно є в Пустовойтенка". Справді, багато хто відзначає як позитивний момент ту гнучкість, котрою володіє новий прем`єр і котра є абсолютно необхідною в політично неструктурованому суспільстві, як і його неодноразово підтверджене вміння "говорити з усіма". Йому також, за багатьма оцінками, притаманна здатність обрати найкраще рішення із кількох підготовлених варіантів, до чого його підготувала довготривала робота в апараті переважно виконавчих структур. Тому навіть ті, хто волів би бачити на цій посаді "професіонала-практика" в конкретній галузі, сподіваються, що досвідчений адміністратор В. Пустовойтенко зуміє зорієнтуватися в загальній господарській диспозиції. А головне, він зуміє організувати підготовку цих різних варіантів рішень, з яких йому доведеться вибирати - бо достатньо знає Кабмін, щоб раціоналізувати його діяльність на користь собі. А втім, перші ж кроки адміністративної реформи (яку Леонід Кравчук обіцяє розпочати саме із центральних органів виконавчої влади) ці сподівання або підтвердять, або спростують.
Усі зазначені вище мотиви й мотивації і дали в сумі отих 226 голосів. Це досить дивно, бо категоричну непримиренність стосовно обрання прем`єр-міністра заявили лише комуністи. Петро Симоненко висловив переконання, що "реальним урядом в Україні є підгодовувані й підготовлювані Міжнародним валютним фондом "чикагські хлопчики", а Кабмін служить лише буфером для Президента в очах народу", і запропонував Леоніду Кучмі самому "очолити Кабмін - і перти плуга!".
І, однак, прем`єр-міністра, нехай і за найменшого "прохідного балу", обрано. Хоч як парадоксально, але цю блискучу тактичну перемогу Леоніда Кучми можна водночас розцінювати як серйозну поразку лівих. Олександр Новиков (СРВ) бачить цю ситуацію так: "Існувала надзвичайно висока небезпека, що "червоні" розпочнуть перманентну урядову кризу, проголосивши її своїм "осіннім наступом" - і в обстановці цієї кризи підуть на вибори. У них був шанс здобути феноменальний виграш, геть розгромивши Л. Кучму, спочатку на парламентських виборах, вийшовши на них із наступною мотивацією: "Подивіться, ми вже трощимо цю зграю на всіх фронтах, вже навіть не затверджуємо їхні буржуазні уряди. Дайте ще один патрон - і ми їх прикінчимо". Не виключено, що зголоднілий і роздратований народ видав би цей патрон саме до президентських виборів... Але ліві прогаяли цю можливість - із чим я їх і поздоровляю"...
От таке було свято цього дня у парламенті - зусібіч чулися вітання, подяки: "Всім - спасибі. Усі вільні".
