Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Варіант Лужкова

7 вересня, 2001 - 00:00

«Олександр Олександрович — людина, безумовно, дуже популярна на національному рівні, і він був би на місці у Верховній Раді. Але мені відверто жаль киян, бо вже достатньо випадків, коли міські голови йдуть на підвищення або в депутати, а місто починають хворобливо підганяти під нового голову», — сказав «Дню» політолог Василь Стоякін. «Якщо вести мову про якісь можливі перспективи Олександра Олександровича в парламенті, то я сумніваюся, що з нього вийде щось краще, аніж просто гарний депутат. Справа в тому, що він дуже незначною мірою є публічним політиком, скоріше, господарником та управлінцем, але не більше за те. Тому Омельченко навряд чи може розраховувати на керівну посаду у Верховній Раді або в Кабміні, мені здається, що йому навіть старатися не варто для досягнення цих цілей», — додав політолог. На думку Стоякіна, Омельченко «буде підтриманий блоком чотирьох партій, можливо, блоком Ющенка». Джерела «Дня» в штабах цих партій не підтверджують, але й не спростовують наміру отримати підтримку «руки Києва». Утім, один із співрозмовників-політтехнологів вважає, що партійні штаби цікавить не так рука, як столична кишеня. «Омельченко нині проходить «тест на вошивість», його штовхають у політику для того, щоб скористатися його адмінресурсом, а самим заволодіти його кріслом», — вважає експерт одного зі штабів «партії із серйозними намірами». «Для цього Омельченкові навіюють думку про те, що він великий політик, а в результаті залишать його... в депутатах». Схоже, є бажаючі зіграти на цілком логічному прагненні столичного міського голови оформити свою адміністративну й економічну вагу у вигляді додаткового політичного статусу. Дуже вже принадно мати серед друзів мера столиці. У Росії це вже проходили.

Денис ЖАРКИХ, «День»
Газета: