Чи є Україна країною самостійно мислячих людей? На позитивну відповідь ми зможемо претендувати лише в тому випадку, якщо не опустимо руки перед кризою і не попливемо за депресивною течією, а знайдемо в собі сили не тільки вистояти, але й піднятися на ноги. Країні слід зосередитися на галузі виробництва, оновити та реструктуризувати його, навчитися виробляти конкурентоспроможну продукцію. Це, так би мовити, магістральний напрям, курс на перспективу. Його, у принципі, приймають усі політики й економісти. Чому ж ми панікуємо та раз у раз робимо помилки?
ЗАБОРОНИ ТА ДОВІРА
Член Ради НБУ народний депутат Василь Горбаль розповів країні про те, що ввечері 5 грудня Нацбанк розіслав по комерційних банках постанову, що скасовує його заборону достроково видавати гроші з банківських депозитів. Банкір не зміг оцінити чи є цей документ своєчасним, чи ні. За його словами, про це можна буде судити за два—три дні після реакції ринку. Справді, це рішення виглядає тестом на довіру до банківської системи. Якби люди розцінювали її поведінку як адекватну, то ні в кого не було б побоювань, що на ранок біля входів у банки вишикуються черги. Нацбанк останнім часом критикували і за введення мораторію на повернення депозитів, і за його скасування (відповідне повідомлення поширило багато телеканалів). Потім він дав для цього ще один привід. У суботу, 6 грудня, з повідомлення на сайті прес-служби НБУ стало відомо, що Нацбанк 4 або 5 грудня (на сайтах НБУ та його прес-служби можна виявити різночитання в датах) рекомендував комерційним банкам не допускати дострокового повернення депозитів. А для підвищення довіри до банківської системи одночасно дав вказівку (також у вигляді рекомендації) переглядати у бік зменшення відсоткові ставки по кредитах, дозволив банкам самостійно приймати рішення щодо пролонгації своїх позик, наданих товаровиробникам, і купувати іноземну валюту за дорученням фізичних осіб для переведення за кордон. На думку Нацбанку, заборона дострокового повернення депозитів сприяла нейтралізації панічних настроїв, а «фінансові труднощі в банків створюються переважно через те, що банки повертають строкові вклади до завершення встановленого договором терміну».
Слід сказати, що будь-які різкі повороти у валютно-фінансовій політиці не сприяють встановленню клімату довіри до банківської системи (саме ця проблема — одна з причин нашої внутрішньої кризи). Крім того, вона дає політикам підстави для вимоги кадрових змін, аналітикам — для песимістичних прогнозів, а журналістам — для різних неприємних для центробанку версій.
У суботу відбулася зустріч представників українських комерційних банків, Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Підводячи її підсумки, міністр фінансів Віктор Пинзеник підкреслив, що в Україні з’явилося узгоджене розуміння «кредитних» проблем у відносинах банківського сектора і позичальників. Мабуть, воно полягає в тому, що банки були змушені погодитися (скоріш за все, погодилися подумати) з ідеєю, висунутою раніше головою Мінфіну. Вона полягала в тому, щоб приймати від позичальників повернення кредитів і відсотків по них не в доларах, а в гривні за фіксованим — а отже, невигідним за теперішніх умов для банків-кредиторів курсу. Можна припустити, що у якості компенсації їм оперативно (не виключено, що заднім числом) повернули зняту напередодні заборону на дострокове повернення кредитів, дезавуювавши таким чином попереднє рішення, про яке говорив Горбаль.
КУРС І ВВП
Тим часом генеральний директор однієї з компаній з управління активами Олег Морква, наприклад, вважає, що в разі подальшої девальвації гривні (до 8—10 грн. за долар), 2009 року Україну чекає майже десятивідсоткове падіння ВВП за зниження ділової активності та недоступності будь-яких позик. На його думку, повідомляє УНІАН, помірний спад на рівні 3—5% 2009 року Україна зможе отримати лише в тому випадку, якщо в грудні стабілізує та утримуватиме американський долар на позначці 7,1—7,6 гривні.
Чи зуміє Нацбанк виконати такі вимоги бізнесу? На жаль, це проблема не лише банкірів, але й реальної економіки, їхніх взаємовідносин, а також українських політиків, яким необхідно відкинути амбіції, стримати запал у боротьбі за владу і, як каже Морква, зробити так, «щоб фінансово-економічна криза у країні 2009 року пройшла якомога м’якше, а депресія в економіці не виявилася довгостроковою».
ЧИ ЗАДРАЮВАТИ ЛЮКИ?
У суботу серйозна дискусія з цього питання пройшла в Українському домі. Тон їй задав лідер УСПП, народний депутат Анатолій Кінах. Цитуючи неназваного іноземного експерта, він зазначив, що український корабель, на відміну від інших, у штормову погоду йде з відкритими люками й ілюмінаторами, а його команда настільки деморалізована, що «навіть нікому крикнути SOS». Цю роль Кінах узяв на себе і, варто зауважити, не схибив. Слухати його аналіз ситуації було, чесно кажучи, трохи лячно: Україна скрізь на останньому місці.
Не порадував і голова парламентського комітету з фінансів і банків Микола Азаров. За його словами, громадянам України час усвідомити, що в найближчі десять років жодних «молочних рік і кисільних берегів не буде». Азаров вважає, що зростання споживчих витрат у країні, де недостатньо розвинуте товарне виробництво, може привести лише до подальшого зростання імпорту. Це, у свою чергу, викликатиме девальвацію гривні. Азаров не бачить альтернативи модернізації та структурній перебудові економіки й закликає спрямувати на ці цілі всі ресурси, які є в України. Крім того, регіонал вимагає знизити податки, хоча й усвідомлює, що на першому етапі це призведе до скорочення надходжень до бюджету. В якості компенсації він пропонує розвивати внутрішній ринок, створити всі умови для виробників і жорстко їх контролювати, щоб вони платили податки та заробітну плату, інакше, за його словами, «не буде пенсій».
Азаров не виключає, що у справі захисту внутрішнього ринку ситуація вимагатиме від України рішучих дій у вигляді відступу від правил СОТ. Окрім того, радикально налаштований екс-віце-прем’єр та екс-міністр фінансів, котрий, мабуть, претендує і на високий пост у будь-якому з можливих нових українських урядів, схоже, не має наміру балувати країну другим траншем кредиту Міжнародного валютного фонду, якщо останнього не вдасться вмовити на м’якші умови. Голова комітету стверджує, що «наступний транш нам дадуть лише тоді й лише за умов, якщо будуть виконані маяки, цифрові параметри, закладені в меморандумі. А це означає — відпустити курс, заморозити всі соціальні витрати, обмежити кредитування економіки тощо. Ми їм кажемо: на таких умовах ми не братимемо другого траншу». За словами Азарова, Партія регіонів у разі приходу до влади збереже валютний резерв, збільшить валютні надходження від експорту й таким чином забезпечить стабільність гривні. Як кажуть, ваші слова, Миколо Яновичу, та Богові у вуха. Питання лиш у тім, на яких умовах вдасться Партії регіонів домовитися з БЮТ...
ЧАС ЗНАНЬ
Сторона чинного уряду в цій дискусії була нечисельною. Її представляв заступник міністра економіки Валерій Мунтіян. Він стверджував, що Україна перебуває не просто у кризі, а «на межі катастрофи, між життям і смертю», хоча сам факт описуваної дискусії вселяв йому оптимізм. «Люди (присутні на описаних зборах. — Авт.) бачать хвороби і можуть поставити реальний діагноз, — сказав Мунтіян і додав: — Сьогодні міняється економіка, і має змінитися спосіб мислення. Відносин між тими, хто має і не має, більше не буде. В економіці знань будуть відносини між тими, хто знає і не знає, між тими, хто вміє і не вміє». На думку Мунтіяна, абсолютно неприпустимо, що тоді, коли в США ставку Федеральної резервної системи знизили до 0,5%, в Україні ставка Центробанку підвищена до 12%, тоді як рентабельність виробництва в нашій промисловості — 6,4%, у сільському господарстві — 2,3%. Виходить, вартість кредитного ресурсу практично у шість разів більша, — каже заступник міністра. «Кого ми отримаємо на виході? — питає Мунтіян і відразу ж відповідає: — Банкрота».
Напруженню дискусії відповідали і прийняті документи. У них, зокрема, є вимога щодо поновлення впливу НБУ на курсоутворення на валютному ринку та впровадження курсового коридору з прив’язкою до кошика валют країн — основних партнерів України. Також ішлося про необхідність зниження податкового навантаження на бізнес шляхом зниження ставок податку на прибуток і ПДВ, своєчасну компенсацію останнього податку експортерам, створення стимулів для модернізації основних фондів та енергозбереження, поновлення податкових векселів для товарів критичного імпорту, звільнення від оподаткування частки прибутку, що йде на реінвестування підприємств, зміну норм амортизації...
Чи виведуть усі ці «ліки» нас, зрештою, з кризи? Не виключено. Але лише в тому випадку, якщо так звана еліта, окремі яскраві представники якої брали участь в описуваній дискусії, зуміє домовитися і «правильно» розподілити владні «портфелі». Досвід показує, що нічого складнішого за це не існує. А що буде, якщо політичний хаос не припиниться? Чи не доведеться нам виписувати собі антикризових міністрів, котрі сучасно мислять, зі сторони? Такий досвід у нашій історії вже був...
