За кандидатуру Віктора Пшонки проголосувала практично конституційна більшість — 292 депутати. Втім, те, що Пшонка пройде «на ура», було очевидним із самого початку. Ще в середу профільний комітет одностайно затвердив його кандидатуру на посаду Генпрокурора.
Перед голосуванням більшість депутатів зверталися до Віктора Павловича вже як до діючого прокурора, викладали свої проблеми, скаржилися на свавілля. Наприклад, бютівець Яворівський попросив відчепитися від Спілки письменників. Інший бютівець Сергій Міщенко просто висловив своє захоплення і підтримку майбутньому прокурору.
— Я вважаю, Віктора Пшонку скоро в Гепрокуратурі по-хорошому називатимуть батьком... Він пройшов шлях від слідчого до Генпрокурора. Повірте, це там дуже цінується, — зауважив він із парламентської трибуни. До речі, з такого приводу Міщенко (колишній прокурор Київської області) прийшов у Раду у формі.
Втім, не всі бютівці захоплювалися новим головою Генпрокуратури. Віце-спікер Микола Томенко навіть дуже сумнівається в його неупередженості.
Мовляв, він не просто «донецький», а «родинний». «Цілком очевидно, що Віктор Пшонка є не просто так званою людиною з «донецьких», він є близькою людиною до Президента та його сім’ї. Тому очевидно, що в Україні з’явиться Генпрокурор для Президента, а не для захисту законності», — зауважив політик.
Депутат від «Народної самооборони» Тарас Стецків звинуватив Януковича і Партію регіонів у приватизації влади: «Тепер у них буде і кишенькова прокуратура, бо суди вони вже підім’яли, Верховну Раду також підім’яли. Завтра ще «Газпром» зайде в Кабінет Міністрів — і все буде «нормально».
Виходячи з сесійної зали, регіонали вітали одне одного з черговою перемогою. «Сьогодні в стінах Верховної Ради України відбулася знакова подія», — заявив лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Практично через півгодини після голосування Президент підписав указ про призначення Пшонки Генпрокурором. А вже ближче до вечора стало відомо, що Ренат Кузьмін призначений першим заступником. Окрім того, Пшонка оголосив про відставку за власним бажанням іншого заступника генпрокурора — Віктора Кудрявцева.
Політологи зазначають, що Віктор Пшонка — компромісне призначення, що деполітизує Генеральну прокуратуру. «Пшонка — це такий собі компроміс між Ренатом Кузьміним, замом, який уже досить давно хоче стати Генеральним прокурором, і Медведьком, за яким стоять дуже потужні сили, різні, які конфліктують між собою. Починаючи від опозиції та закінчуючи владою. А Пшонка є деяким компромісом, точно за таким самим принципом Президент і вибирав собі прем’єра, як певний компроміс між різними групами впливу боротьби за владу», — вважає політолог Віктор Небоженко.
Тепер головне питання: які завдання перед Пшонкою поставить Президент. Мабуть, основним завданням може стати доведення до логічного кінця розслідування зловживань в уряді Юлії Тимошенко, початок якому був покладений аудитом, проведеним американською компанією Trout Cacheris та її партнерами.
Сам Віктор Пшонка пообіцяв найближчим часом розкрити справу зниклого харківського журналіста, головного редактора газети «Новий стиль»...
Насправді, бути генпрокуром у країні, яка «пропущена» через ТАКУ приватизацію, навіть дуже непросто. Який же треба мати характер, аби гідно пройти поміж «кланами»...
ДОВІДКА «Дня»
Віктор ПШОНКА, 1954 р.н., почав кар’єру в органах 1980 року слідчим. Пізніше став прокурором Краматорська. У 1998—2003 рр. очолював Донецьку обласну прокуратуру при перебуванні Віктора Федоровича губернатором Донеччини. У листопаді 2003 року вперше обійняв посаду заступника Генерального прокурора України. З кінця 2006 року — заступник Генерального прокурора України Олександра Медведька. Очолив нагляд за правоохоронними органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. У червні 2010 року був призначений першим заступником Генпрокурора замість Сергія Винокурова, який пішов до Конституційного Суду. Член Вищої ради юстиції України.
КОМЕНТАР
Олександр БУКАЛОВ, голова правозахисної організації «Донецький меморіал»:
— Думаю, що новопризначений генпрокурор Віктор Пшонка належить до тієї когорти правоохоронців «донецької хвилі», для яких корпоративні інтереси команди, яка привела їх наверх, до першого ешелону влади, таки вищі за неупереджений, об’єктивний захист закону та права. При цьому я зовсім не хочу сказати, що він не профі: Пшонка фахівець з міцним юридичним підѓрунтям. Проте малоймовірно, що, пройшовши специфічну школу Краматорська, з його бандами, що тісно зросталися з місцевою владою, потім «шахтарської столиці», а по тому Генпрокуратури, він сьогодні раптом продемонструє себе принциповим борцем із корупцією, рейдерством, порушеннями прав людини, іншими хронічними хворобами українського суспільства. Чудес, як кажуть, не буває.
Як відіб’ється така новина на нашому регіоні? Знаєте, я вже років із десять займаюся правозахисною діяльністю і за цей час устиг помітити «фірмову» рису донецьких прокурорських працівників: вони вкрай неохоче реагують на офіційні запити щодо конкретних фактів порушень прав громадян, а якщо наполягатимеш — повідомляють, що, мовляв, відповідь вам направлено поштою, а де вона загубилася, то не їхня справа. Схоже, що в майбутньому стандартну, як з автовідповідача, фразу «Чекайте на відповідь!» доведеться чути ще частіше.
