Те, що впродовж двох місяців у Верховній Раді тричі обговорювали екологічні проблеми, — своєрідний симптом. До того ж питання водних ресурсів, техногенної і природної безпеки наприкінці минулого року ще й двічі підіймали на засіданні Ради Національної безпеки й оборони. Позавчора депутати з міністром екоресурсів говорили про «якість» вітчизняного природоохоронного законодавства і «змальовували об’єктивну картину», а учора впритул підійшли до окремих питань, а саме — повеней. Підійшли, слід сказати, з невеликим мандражем — пам’ять про паводки в Закарпатті 1998 і 2001 років ще свіжа. А прогнози експертів стосовно ймовірності у нас аналогів європейських водних трагедій досить суперечливі.
Сьогодні вже ніхто не приховує, що тільки прямі збитки весни-98 становили 810 млн. гривень, а 2001-го — 300 млн. А думки про те, чи може нині Закарпаття протистояти паводку, розходяться. Міністр із питань надзвичайних ситуацій та ліквідацій наслідків аварії на ЧАЕС Григорій Рева вчора в парламентi стверджував, що різниця у збитках за два роки говорить сама за себе. І це не означає, що на досягнутому мають намір зупинитися — проводять монтажно-будівельні роботи, споруджують захисні греблі. «Товариші по нещастю» — країни, які мають вихід до басейну ріки Тиса, — обговорюють ситуацію, шукають нові варіанти, найменш витратні і найбільш ефективні. А депутати, які балотувалися у Закарпатських округах, говорять про те, що проблему в потерпілих районах вирішено хіба що з житлом, а стосовно готовності протистояти стихії вже нині зрозуміло: потрібно сподіватися на Бога.
Коли ж розмова перейшла на причини, то найвиразніше було чути тему недофінансування — за різними пунктами воно коливається від п’ятдесятивідсоткового до дев’яностовідсоткового. Внаслідок чого, як зазначається у підготовлених до дня уряду документах, невиконання центральними, обласними і районними органами влади своїх зобов’язань стало вже нормою. Депутати вимагали, щоб міністр відзвітував про кожну витрачену з резервного фонду Кабміну гривню, адже звідти щорічно (з 1996 року) виділяють 18 млн. гривень на закарпатські сезонні проблеми. А крім цього — щоб міністр оприлюднив дані про незаконне і неефективне використання на місцях виділених коштів. Сума 2 млн. 253 тисячі після перевірки 430 об’єктів викликала сумніви, і тому одним із пунктів рішення було прохання до Рахункової палати і Генпрокуратури прослідкувати траєкторію бюджетних грошей. Разом із тим сплила ще одна неприємна історія, пов’язана з коштами, «кинутими» на Закарпаття, — зникнення 450 тисяч гривень, які Швейцарія у вигляді траншу виділила на будівництво гідротехнічних споруд. Гроші ці, як виявилося, знаходилися в сумнозвісному банку «Україна». Прохання їх компенсувати досі залишаються без відповіді, а Швейцарія відмовляється надавати черговий транш, не отримавши звіту про те, як використали перший.
Колишній міністр екології Іван Заєць був серед тих небагатьох, хто акцентував, що корінь зла криється не тільки у відсутності грошей. «Давайте поговоримо про причини», — заявив він. Насамперед, це неправильна меліорація і застаріле обладнання для неї. По- друге, відсутність належної уваги до проблеми закриття шахт — з їх ліквідацією припиняється і шахтний водовідвід. А по-третє — засміченість русел і будівництво будинків у долинах рік. У результаті повені, нехай не в таких масштабах, як у Закарпатті, трапляються ще у восьми областях країни — Дніпропетровській, Одеській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Чернівецькій, Полтавській, Харківській та Житомирській. І щорічні збитки від них становлять 2,2 млрд. гривень. Водночас Григорій Рева з повною відповідальністю заявив про те, що його міністерство знаходиться у кризовій ситуації — матеріально-технічна база не дає можливості реагувати оперативно. Тут же пригадався випадок: свого часу для роботи в Закарпатті вертольотами забезпечувала рятівників Угорщина.
Віце-прем’єр Віталій Гайдук сказав, що тематичний день уряду допоміг зробити висновки. А до ще детальнiшого обговорення питання депутати мають намір повернутися вже через місяць.
