Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Вербам — смерть, владі — ганьба?

8 серпня, 2003 - 00:00

Три верби у центрі Луцька, біля драматичного театру, давно стали символом обласного центру Волині. Біля них фотографуються на пам’ять, під їхніми вітами не одне покоління лучан присягало у коханні, а скільки на центральному майдані за кілька кроків від верб відбулося мітингів і акцій різного політичного спрямування! Верби як своєрідний символ Луцька, прикрасили і серію фотознімків про місто.

Та готуючись до всеукраїнського семінару по благоустрою, який у Луцьку має відбутися у вересні, місцева влада вирішила заодно не лише прикрасити місто, а й здивувати учасників зібрання найсучаснішим «співаючим» фонтаном біля театру. Коштує фонтан до 500 тисяч гривень, гроші немалі, але лучани з розумінням поставилися до ідеї. Та коли з’ясувалося, що заради фонтану знищать знамениті верби (ще цілком у соку й силі!), лучани стали на захист дерев. Була проведена акція збору підписів «на захист верб». Міський голова Антон Кривицький дав слово верби не чіпати.

А у його відсутність на робочому місці (у відпустці, на лікарняному) одну з верб... знищили. Будівельники з ЗАТ «РБУ «Вишків» пояснили обуреній громадськості, що верба... зламалася. Хоча фотознімки зафіксували ще досить міцне коріння та стовбур.

Заступник міського голови Святослав Кравчук, котрого викликали на місце події, начебто теж був шокований побачений, і вже він дав клятву «на користь верб». Ніяка комісія на зрізування дерева дозволу не давала.

Місце під трьома (вже двома!) вербами — частинка живої історії Луцька. Лучани пробачили (хоча й не забули!) владі реконструкцію центральної вулиці, коли були знищені дерева у цвіту, а замість них висаджені (і вже не один раз, бо погано приживаються) «європейські» клени, доставлені аж з півдня України. Їх дістав вже майже постійний ремонт центральної частини міста, котра вилизується, тоді знов знаходяться огріхи, а за кілька кроків від центру — ями й калюжі. Отож, епопея з вербами може стати тією краплею, котра переважить довіру і шану до влади... Вже й майбутній фонтан не радує, проект якого, до речі, ніде не виставлявся і не обговорювався. Хоча «батьки» міста, буваючи «за досвідом» по закордонах, не втомлюються розказувати, як всією громадою обговорюють будь-які зміни у міському ландшафті десь у Данії, Америці, Нідерландах...

Наталія МАЛІМОН
Газета: