Учора Президент України Леонід Кучма звернувся до Конституційного Суду з проханням про офіційне тлумачення положень Основного Закону, що визначають підстави для дострокового припинення главою держави повноважень Верховної Ради України. У тексті звернення наголошується, з посиланням на прес-службу Президента повідомляє Інтерфакс-Україна, що апелювати до Конституційного Суду Президента спонукало постійне блокування роботи нинішньої сесії парламенту «певними депутатськими групами і фракціями». Через це, на думку Л. Кучми, не вирішують найважливіші питання життєдіяльності держави, зокрема під загрозою залишається прийняття Верховною Радою у встановлені терміни держбюджету України. Президент вважає, що таким чином порушується конституційне право народу України на здійснення влади, зокрема через органи державної влади, одним із яких є парламент. Як повідомляє прес-служба, йдеться про частину другої статті 90 і пункт 8 частини першої статті 106 Основного Закону України. Згідно з частиною другої статті 90 Конституції, «президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися». У конституційному поданні Президент просить Конституційний Суд дати відповіді на запитання: як слід розуміти наведений у цих статтях вислів «протягом тридцяти днів»; скільки пленарних засідань не повинно розпочатися для того, щоб вжити заходів, передбачених цими статтями Конституції; що слід розуміти під висловом «не можуть розпочатися». Президент уповноважив брати участь у провадженні щодо даного подання свого постійного представника в Конституційному Суді Владислава Носова.
Із проханням прокоментувати цей факт «День» звернувся до президента агентства корпоративної підтримки «Трайдент» Віктора НЕБОЖЕНКА :
— Слід віддати належне Президентові. Він нарешті системно підійшов до проблеми Верховної Ради та політичної реформи. Іншими словами, крім «пряника» у формі продовження на рік повноважень парламенту, запропонованого в одному із законопроектів про політреформу, з’явився ще й «батіг» — у вигляді можливостей розпуску ВР. Тепер парламентарії перед дилемою: або погодитися на президентський проект політичної реформи, або виявитися перед дуже реальною загрозою розпуску парламенту. Бо, як ми знаємо, Конституційний Суд великої різниці між політичними і правовими категоріями не вбачає. Тому, ймовірно, абстрактне право розпуску парламенту Президенту надасть.
Це той випадок, коли Президент використовує свою функцію гаранта. Якщо парламент як вищий законодавчий орган країни з тих або інших причин не може функціонувати, то хтось повинен узяти на себе відповідальність і сказати йому про це, а також вжити якихсь заходів. І з цього погляду Леонід Кучма має цілковиту слушність. Точно так само, як і парламентарії, коли вони висувають йому претензії, намагаються створити тимчасові слідчі комісії або розпочати процес імпічменту. Тобто це цілком конституційне з’ясування стосунків між Президентом і парламентом. І такий крок Президента — не загроза, а обов’язок — реагувати на безладдя в ВР.
Інша річ, що Президент має й політичну мету — створити систему пропозицій, від яких депутати не зможуть відмовитися, або загроз, які впливатимуть на депутатів з тим, щоб примусити їх до нового року прийняти той проект політичної реформи, який Леонід Кучма вважає найдоцільнішим.
