Учора український фондовий ринок поводився за всіма правилами «дорослої» біржі. Під впливом припущення про те, що попередні результати Центральної виборчої комісії дозволяють прогнозувати формування нової коаліції в складі блоків Юлії Тимошенко та «Наша Україна — Народна Самооборона» курси акцій на ПФТС зросли в середньому на 2,4%.
У той же час, директор інвестиційної компанії «Драгон Капітал» Дмитро Тарабакін висловив думку, що ставка ринку на перемогу «помаранчевої» коаліції може призвести до уповільнення темпів зростання або навіть зниження курсів хімічних підприємств, оскільки вважається, що новій владі в такому складі важче буде домовлятися про стабільність цін на імпортний газ.
Ця гіпотеза, безумовно, має під собою певне підгрунтя. Та й нещодавня історія свідчить на її користь. Політологи ж вважають, що після українських виборів відносини України та Росії не зміняться. Але креативний директор українсько-російського інформаційного центру Олег Покальчук зауважив, що реально «переговорником» (з Україною. — Авт. ) буде не Кремль, а ВАТ «Газпром».
Така коротка ремарка варта багатьох розпливчастих коментарів. Особливо у зв’язку з тим, що підсумки виборів в Україні, на яких головна новина — це прорив Юлії Тимошенко, породили чутки про можливе підвищення Росією й Туркменістаном газових цін. Особливо вирізнився в цьому напрямку відомий аналітик з Укрсоцбанку Ерік Нейман, за припущенням якого Україну чекає істотно більше підвищення Росією газових цін (не до $140, а до $180 за тисячу кубометрів).
Тим часом, якщо й не переможець, то головна «сенсація» нинішніх виборів Юлія Тимошенко, ніби забувши про свої передвиборні обіцянки викинути СП «Росукренерго» з українського газового ринку, оптимістично говорить про новий формат відносин з Росією. «Я переконана, що наша команда зможе запропонувати дуже високі стандарти українсько-російських відносин», — сказала вона. За словами Тимошенко вперше відносини з Росією («гармонійні, збалансовані, партнерські») зможуть будуватися на чіткому визначенні національних інтересів кожної сторони. Що вкладає Тимошенко в це поняття, поки невідомо. Але можна припустити, що її нещодавні атаки на «Росукренерго» якраз дуже на руку російській стороні, яка під шумок може відмовитися від цього СП, запропонувавши Україні купувати тепер уже не туркменський, а «суто російський» газ... за європейськими цінами. При цьому не варто забувати, що можливість підняти транзитний газовий тариф для російського газу, що переправляється до Європи, Україна собі заблокувала до 2009 року, підписавши відомі січневі угоди... І друга важлива обставина, про яку згадав Покальчук: Росія навряд чи піде на переговори з газових питань на державному рівні.
Але Тимошенко, котра успішно діяла колись на газовому ринку, схоже, не усвідомлює, які на ньому відтоді сталися зміни. «Найближчим часом ми проведемо всі раунди переговорів щодо постачання природного газу в Україну та транспортування природного газу до Європейського Союзу», — стверджує вона, наче вже сидячи в кабінеті з карельської берези (кабінет глави українського уряду свого часу оздобив цією цінною породою дерева екс-прем’єр Павло Лазаренко).
Звісно, тримати «газову оборону» доводиться діючому поки міністру палива та енергетики Юрію Бойку. Він спростовує інформацію про можливе подорожчання туркменського газу 2008 року з $100 до $150 за тисячу кубометрів. «Українська сторона не отримувала ніякої офіційної інформації про подорожчання газу», — говорить міністр і підкреслює, що газова тема давно стала однією з резонансних в Україні, «її оточує безліч байок і пліток». Він пояснив, що «спонтанно, без належного юридичного оформлення в газовій галузі нічого не відбувається й не може статися... Це питання врегульоване трирічним контрактом між російським «Газпромекспортом» і «Туркменгазом» до кінця 2009 року», — підкреслив, за повідомленням його прес-служби, Бойко. А раніше він повідомляв, що Україна володіє достатніми запасами газу для недопущення його різких цінових коливань і запевняла, що «запаси газу в українських підземних сховищах наближаються до позначки 30 мільярдів кубометрів — це майже половина річної потреби країни». «Формула ціни газу для нашої країни, як це було і як це буде наступного року, — це вартість газу на кордоні Туркменістан/Узбекистан плюс вартість транспортування. А все решта — політичні спекуляції», — сказав Бойко. Гадаю, з таким міністром Тимошенко змогла б чогось добитися. Але питання навіть не в тому, що його в її Кабінеті, звісно, не буде. Питання в тому, що і їй самій навряд чи вдасться піднятися до такого бажаного крісла. І одна з причин — газовий екстремізм, властивий, на жаль, не лише російській стороні... А з ним навряд чи зможе погодитися Президент і реальні переможці нинішніх виборів, яким належить створювати урядову коаліцію.
