Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Вічного заступника» Лук’янівського СIЗО усунено

Автор сенсаційного журналістського розслідування Костянтин УСОВ: «У нас є підстави вважати, що цей «вибух» всередині системи призведе до суттєвих її змін»
11 квітня, 2012 - 00:00
ФОТО АНДРІЯ КРИМСЬКОГО

Фільм журналіста ТВі Костянтина Усова про умови утримання громадян у столичному СІЗО таки «зворушив» владу. Реакція не забарилася. Учора в. о. начальника Лук’янівського СІЗО №13 Євгена Домбровського усунули від виконання службових обов’язків на час перевірки. Про це вчора на брифінгу повідомив прокурор Києва Анатолій Мельник. До 13 квітня триватиме перевірка, а потім столична прокуратура визначатиметься, чи порушувати кримінальну справу. Відреагував навіть Президент Віктор Янукович, доручивши прем’єр-міністру Миколі Азарову збільшити видатки на утримання осіб в установах попереднього ув’язнення. Нагадаємо, сюжет журналіста розповідав про нелюдські умови утримання заарештованих та зловживання службовим становищем персоналом у Лук’янівському СІЗО.

Про розслідування й його наслідки говоримо із журналістом ТВі Костянтином УСОВИМ.

— Костянтине, якими були перші враження від побаченого — того, що надсилали вам ув’язнені?

— Оскільки я не перший рік висвітлюю тему діяльності правоохоронних органів, то приблизно здогадувався, як виглядають приміщення камерного типу і як вони повинні виглядати. Але тієї ночі, коли я отримав перший відеоролик, пам’ятаю, що передивлявся його багато разів і не міг повірити своїм очам. Я просто не міг уявити, що люди живуть, як тварини, при тому, що вони навіть не засуджені, не відбувають покарання, а лише чекають на рішення у своїх справах. Ці рішення можуть бути і виправдовувальними...

— Як прокоментуєте відсторонення в. о. начальника Лук’янівського СІЗО?

— Не потрібно недооцінювати цього факту. Він тривалий час працював у цій установі «вічним заступником». Це людина, яка пережила багатьох керівників і насправді часто має навіть значно більшу владу, ніж начальник СІЗО. Під час підготовки нашого розслідування ми спілкувалися із великою кількістю в’язнів. Вони, а також деякі працівники СІЗО, зокрема ті, яких можна побачити в фільмі, відверто говорили, що ця людина — не останнє джерело найбільш серйозних, кричущих, антигуманних порушень і зловживань усередині слідчого ізолятора.

У сюжеті ми продемонстрували відеозапис розмови зі старшим офіцером, оперуповноваженим СІЗО Петром Березовським, який розповів під запис, що саме Домбровський є засновником практики поміщення заможних людей до камер, де штучно створюють абсолютно непридатні для життя умови, щоб ці заможні в’язні розв’язували питання із переведенням до маломісних, комфортніших камер.

Якщо сприймати СІЗО як величезний бізнес, а за деякими оцінками — тіньовий обіг коштів в Лук’янівському слідчому ізоляторі сягає 1,5 млн гривень на тиждень, то саме Домбровський, на якого посилався чинний на той час офіцер СІЗО Березовський, несе відповідальність за все, що відбувалося. Важливий і той факт, що Кабінет Міністрів негайно, відразу після ефіру, хоча і заднім числом, виділив на ремонт камер 1,5 млн гривень. Це — великий плюс. Я запевняю, що громадськість, журналісти і, звичайно, ми, якщо вже почали вести цю тему, проконтролюємо, як буде витрачено ці кошти. Тому позитивні наслідки лише починаються. Ми сподіваємося і маємо причини вважати, що такий «вибух» усередині системи спричинить її суттєву зміну. По-іншому зрушити «мертве» питання з вічно мертвої точки було б просто неможливим.

— Як ви гадаєте, наскільки серйозними є наміри влади розібратися в ситуації?

— Порушена історія виходить далеко за межі Лук’янівського СІЗО. Тюремна служба — це частина великої прокурорсько-суддівсько-«бєспрєдєльної» системи, яка розганяє мітинги, «трусить» бізнесменів і торгує свободою. Я думаю, що при активній системній роботі громадськості, інститутів громадянського суспільства і, звичайно, журналістів зміниться багато речей. І зміни всередині Лук’янівки — це тільки початок. Я в це вірю.

Ігор САМОКИШ, «День»
Газета: